Санкції, накладені на олігархів, негативно впливають на економіку – як обмежити власника та зберегти бізнес.

До Державного санкційного реєстру внесені 13,4 тисяч фізичних осіб та 9,4 тисяч компаній (колаж: РБК-Україна)

З 2022 року під санкційний режим потрапила приблизно половина відомих українських олігархів. Це призвело до серйозних труднощів для цілих секторів – від видобутку газу та титанових руд до експорту.

Як держава намагається вирішити цю проблему – у матеріалі РБК-Україна.

Читайте також: Зеленський ввів санкції проти Богдана, той відреагував

Головне:

• Санкції негативно вплинули на цілі сектори економіки, адже вони торкнулися бізнесів близько половини олігархів
• Санкції в Україні застосовуються досить вибірково. Держава публічно не пояснює причини їх введення
• Через санкції зупинено видобуток титанової руди та газу приватними компаніями Фірташа та Smart Energy
• Методів обходу санкцій – чимало, від використання офшорів до фіктивного працевлаштування
• Україна повинна перейти до європейського механізму, який блокує діяльність компанії, поки вона не позбудеться впливу проблемного власника.

Зв’язок підсанкційного акціонера та його бізнесу

З початку повномасштабного вторгнення Україна значно посилила санкційну політику, щоб переслідувати осіб, компанії та навіть танкери, які підтримують російську економіку.

На сьогодні до Державного санкційного реєстру внесені 13,4 тисяч фізичних осіб та 9,4 тисяч компаній. До цих списків також потрапили деякі найбагатші українці, яких можна вважати олігархами через їхній вплив на політичне життя та медіа.

До лютого 2022 року санкції були накладені на Віктора Медведчука та Дмитра Фірташа, а в кінці 2022 року до санкційних списків потрапив Вадим Новинський. Особливо зросла кількість підсанкційних олігархів у лютому 2025 року, коли безстрокові обмеження були накладені на Костянтина Жеваго, Ігоря Коломойського, Геннадія Боголюбова та Петра Порошенка.

“Приблизно половина олігархів наразі під українськими санкціями. Ці особи є кінцевими бенефіціарними власниками значного сектору української економіки”, – зазначає РБК-Україна керівник санкційного напрямку аналітичного центру “Інститут законодавчих ідей” Андрій Климосюк.

Половина олігархів – під санкціями (Інфографіка РБК-Україна)

Коли держава накладає санкції на власників великих бізнесів, санкційний режим починає впливати і на їх компанії. Складається парадоксальна ситуація, коли санкції, які повинні ускладнити життя лише окремій особі, створюють проблеми для окремих компаній та навіть цілих секторів економіки.

“Формально активи підсанкційних осіб не блокуються, але ми спостерігаємо негативні наслідки для роботи підприємств з такими акціонерами”, – зазначає Климосюк.

Цю проблему визнають у Міністерстві економіки, довкілля та сільського господарства. Під час конференції “Інституту законодавчих ідей” (14 квітня), начальник Управління санкційної політики Мінекономіки Олександр Тищенко перелічив ключові законодавчі норми, які створюють зв’язок між підсанкційним акціонером та його бізнесом. В першу чергу – це норма Кодексу про надра, яка передбачає припинення дії спецдозволу на розвідку та видобуток корисних копалин для компанії, якщо її кінцевий бенефіціар потрапляє під санкції.

Ще один зв’язок прописаний у Податковому кодексі, який забороняє компанії з підсанкційним бенефіціаром отримати відтермінування зі сплати податків або відшкодування ПДВ. Крім того, у такої компанії можуть виникати проблеми на митниці та при отриманні різних дозволів, додав представник Мінекономіки.

Читайте також: Експортери розповіли про ключові проблеми повернення ПДВ

Через норми двох кодексів найбільше від санкційної політики страждають видобувники корисних копалин та експортери, першим – держава зупиняє спецдозволи, а другим – не повертає ПДВ, пояснює Андрій Климосюк.

Зупинка видобутку впливає на громади, де він здійснюється. Здебільшого великі видобувні компанії формують навколо себе мономіста і є основними роботодавцями для певного населеного пункту.

“Якщо поїхати до Житомирщини (область, де багато видобувають різних корисних копалин – ред.), ми побачимо, що техніка стоїть, люди не ходять на роботу, затоплені кар’єри, з яких треба постійно відкачувати воду”, – коментує виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості Ксенія Оринчак.

Вибірковість санкційної політики

Пропозицію щодо накладання санкцій готує ініціатор, в основному – це Служба безпеки України, але також можуть бути Національний банк, Кабмін, парламент та президент. Ініціатор готує обґрунтування для застосування санкцій, подає його на розгляд Ради національної безпеки та оборони. Вона його погоджує і передає в Офіс президента, адже всі санкції накладаються указами голови держави.

На цих етапах рішення про санкції може змінитися, наприклад, в ньому можуть бути додані конкретні спецдозволи, які потрібно зупинити для тієї чи іншої компанії, можуть бути застосовані інші обмежуючі заходи. Офіс президента може безпосередньо регулювати “асортимент” санкцій.

“Це дуже ручна і вибіркова історія, тому що деякі собі спокійно працюють, з ними нічого не відбувається, а в деяких секторах – проблеми”, – коментує Климосюк.

В деяких указах президента прописані навіть номери конкретних спецдозволів, які мають бути зупинені, немає однакового підходу до всіх підсанкційних осіб, додає співрозмовник.

Ще одним недоліком санкційної політики є відсутність інформації про причини їх накладення (вона – не публічна). У жовтні 2025 року за позовом оператора держлотереї “М.С.Л.”, Європейський суд з прав людини прийняв рішення, що частина обґрунтування має бути публічною, щоб підсанкційна особа могла зрозуміти, в чому її звинувачують, і піти до суду.

“В нас цього взагалі немає. Ви заходите у реєстр санкцій, вводите прізвище “Новинський” і в причинах ви побачите пункт статті закону і все. Європейський суд сказав, що цього недостатньо, причина має бути індивідуальною у кожному конкретному випадку”, – коментує Климосюк та додає, що Україна має виконувати це рішення.

Читайте також: Суд відхилив апеляцію щодо скасування проти громадянина РФ

Шанси оскаржити санкції в українських судах – невеликі. Більш того, є позиція Великої палати Верховного суду, в якій зазначається, що судова гілка влади не може оцінювати обґрунтованість накладення санкцій, адже національна безпека – це виключна прерогатива президента, додає експерт “Інституту законодавчих ідей”.

Повна закритість будь-якого обґрунтування заважає тому, щоб санкції України були поширені на території ЄС, говорив 14 квітня радник Департаменту міжнародного права МЗС України Богдан Чумак. Він наголосив, що для міжнародних компаній європейські санкції мають куди більший вплив, ніж блокування активів в Україні.

Проблеми видобувних компаній

Петро Порошенко ще на початку 2022 року переписав більшість свого бізнесу на сина Олексія. Згідно реєстру “Опендатабот”, Олексій Порошенко є 100%-м власником зокрема “Київської кондитерської фабрики ROSHEN”. Видання звернулося за коментарями до компанії ROSHEN про те, як запроваджені у 2025 році санкції впливають на бізнес, але відповіді не отримало.

Найбільше від санкцій постраждав видобуток важливої сировини. Наприклад, був зупинений видобуток титанової сировини компаній Дмитра Фірташа – Group DF.

Група має три гірничі проекти. Видобуток та переробка титанової сировини ведеться на Межиріченському гірничо-збагачувальному комбінаті у Житомирській області. З 2022 року Державна служба геології та надр кілька разів зупиняла спецдозволи для цього підприємства, потім Group DF відновлювала їх дію через суд. На сьогодні комбінат випускає титановмісні концентрати.

Група збудувала на 60% Мотронівський ГЗК у Дніпропетровській області. Спецдозволи для розробки родовищ цього підприємства на сьогодні залишаються зупиненими. Також держава анулювала спецдозвіл на Стремигородське родовище у Житомирській області, у вивчення якого вже було інвестовано близько 10 млн доларів, прокоментували РБК-Україна в прес-центрі Group DF.

Читайте також: Зеленський продовжив санкції проти Фірташа

На початку березня прем’єр-міністр Юлія Свириденко заявила про правові підстави анулювати три спецдозволи Group DF та плани щодо пошуку нового інвестора на ці активи.

“Санкції фактично поставили всі наші видобувні та переробні підприємства у режим вимушеного простою, це прямі втрати держави у вигляді недоотриманих податків, ренти та експортної виручки”, – коментує компанія.

Також зупинені дві із чотирьох газовидобувних компаній групи Smart Energy, яку у 2022 році Вадим Новинський передав у міжнародні трасти – Smart Trust та Step Trust. В компанії зазначають, що кінцевими бенефіціарами трастів є громадяни Кіпру та дві кіпрські компанії.

“Вадим Новинський офіційно з 2022 року не є бенефіціарним власником Smart Holding, не бере участі в бізнесі, не впливає на рішення та не отримує жодних дивідендів від діяльності активів”, – коментує РБК-Україна генеральний директор Smart Holding Іван Герасимович та додає, що на сьогодні компанією управляють трастові керуючі.

На них також були накладені санкції, в результаті чого Держгеонадра у листопаді 2024 року зупинила ряд спецдозволів. В Smart Energy оцінюють втрати видобутку газу у минулому році у розмірі 85,5 млн кубометрів. Свердловини не працювали весь минулий опалювальний сезон.

Якщо навіть зараз дозволити видобуток, частина з них може вже не мати попередньої продуктивності. Спрогнозувати втрати видобутку складно, але компанія готова відновити видобуток, коли заборона буде знята, говорить Герасимович.

Ще один кейс – це блокування повернення ПДВ для компанії Ferrexpo в результаті накладання санкцій на Костянтина Жеваго. За інформацією самої компанії, він є бенефіціаром трасту (The Minco Trust), який володіє компанією Fevamotinico (власник 49,3% акцій Ferrexpo, найбільший акціонер).

У березні 2025 року Державна податкова служба припинила повертати податок компанії, і на сьогодні сума неповерненого ПДВ перевищує 90 млн доларів. 22 квітня Ferrexpo заявила про ризик банкрутства та необхідність докапіталізації компанії на 100 млн доларів. Залучення нового капіталу має скоротити частку Жеваго у структурі власності на компанію, але нижче 24,9%, зазначається у офіційному повідомленні Ferrexpo.

Ще одним цікавим прикладом впливу санкцій на бізнес є кейс IDS Ukraine – найбільшого в Україні виробника бутильованої води (бренди “Моршинська” та “Миргородська”). Справа у тому, що половиною компанії (49,99%) володіє підсанкційний російський олігарх Михайло Фрідман (власник “Альфа-Банку”, який був націоналізований у 2023 році і став “Сенс Банком”) та його партнери. Через це IDS Ukraine не може продовжити діючі спецдозволи та отримати нові на видобуток мінеральної води, коментують РБК-Україна в компанії.

Читайте також