Вчені досліджують місячні породи, проте досі не можуть знайти відповідь на питання про те, як виник Місяць.

Навіть через півстоліття після старту місії “Аполлон-17” з Місяця, планетологи все ще не можуть дійти єдиної думки щодо походження природного супутника Землі. Загальноприйнятою є теорія, що він сформувався в результаті удару з Теєю, який, як вважається, стався 4,51 мільярда років тому, повідомляє Science Alert.
Проте розміри Теї залишаються невідомими. Існують припущення, що її величина коливається від прото-Меркурія до об’єкта, приблизно вдвічі меншого за сучасну Землю. Нові моделі вказують на те, що зіткнення з більшим тілом може пояснити, чому породи, привезені “Аполлоном”, подібні до тих, що спостерігаються в олівінових вулканічних базальтах на Землі.
Земля зазнала значних ушкоджень внаслідок цього масштабного зіткнення; “Це дійсно переписало історію нашої планети”, — зазначив Вім ван Вестренен з Вільного університету Амстердама.
Місяць, що виник одразу після удару, нагадував кулю розпеченої магми, температура якої перевищувала тисячі градусів. “Це ще не камінь, тому він має охолонути, перш ніж зможуть утворитися мінерали, які ми намагалися датувати”, — пояснив ван Вестренен. За його словами, основне питання полягає в тому, скільки часу пройшло після зіткнення, перш ніж з’явилися ці мінерали? Як визнає ван Вестренен, це дуже складно точно визначити.
Породи, зібрані “Аполлонами”, досі багато розповідають науковцям. Одним із найвідоміших зразків є порода “Генезис”, яку 1971 року привезла місія “Аполлон-15”. Вона складається майже виключно з білого мінералу плагіоклазу, який, завдяки своїй легкості, зазвичай спливає на поверхню магми.
“Для утворення великої кількості білої речовини потрібна величезна кількість магми, яка потім повинна піднятися нагору, оскільки зараз вона знаходиться на поверхні. Це найкраще пояснення утворення цих білих порід, включаючи зразок “Генезис”, — зазначив ван Вестренен.
Білий колір плагіоклазу, який видно під час спостереження Місяця, зумовлений віддзеркаленням кристалів плагіоклазу.
“Той факт, що все тіло Місяця вкрите плагіоклазами, свідчить про те, що ми спостерігаємо склепіння давнього, величезного магматичного масиву”, — пояснив ван Вестренен. Лабораторні експерименти, проведені ван Вестрененом, показали, що відразу після утворення Місяць був повністю розплавлений, магма йшла на глибину 1700 кілометрів.
Одна з основних проблем у розумінні формування нашої системи Земля-Місяць полягає в тому, що, хоча гідродинамічні чисельні моделі відтворюють фізичні властивості сучасної системи, вони не відповідають хімічному складу відомих тіл.
Усі моделі демонструють, що Місяць повинен мати інший хімічний склад, ніж той, що спостерігається нині. За словами ван Вестренена, місячні породи значно більше схожі на земні, ніж повинні бути.
Вважається, що або Земля майже завершила своє формування, і Місяць виник внаслідок зіткнення з нашою планетою невеликого метеорита розміром з Меркурій, який вдарився об неї з великою швидкістю і під великим кутом. Або в той час Земля була сформована лише наполовину. Тобто, щоб Земля досягла нинішніх розмірів, з нею мала зіткнутися ще половина планети.
Потім Місяць утворився з невеликої кількості повністю перемішаних уламків Теї/половини Землі, які залишилися на орбіті навколо вже сформованої планети.
Вважається, що легший матеріал, що залишився після удару, сформував Місяць, а більш щільний – утворив Землю і опустився вниз, сформувавши ядро планети.
Щоб Місяць виник внаслідок класичного гігантського зіткнення, Тея мала б зіткнутися із Землею ковзаючим ударом. Половина врізається в бік Землі, а інша половина ніби пролітає повз і потім виходить на орбіту навколо прото-Землі, що утворює Місяць. Але в такому разі Місяць був би більше схожий на Тею, склад якої має відрізнятися від земного.
Нагадаємо, нещодавно вчені виявили на Місяці новий кратер-рекордсмен. І він з’явився зовсім недавно, у 2024 році.