Найбільш загадкова у світі рукопис Войнича, що протягом століть залишається незрозумілою, стала об’єктом двох наукових відкриттів. Дослідники не лише змоделювали середньовічний шифр, але й виявили на оригінальних сторінках приховані записи її попереднього власника.
Гральні карти, кості та шифр Наиббе
Новий метод отримав назву шифр Naibbe – на честь середньовічної італійської карткової гри.
Алгоритм бере звичайний текст латинською або італійською мовою, розбиває його на короткі групи букв, а потім замінює їх за допомогою спеціальних структурованих таблиць.
Елемент випадковості в цей процес вноситься за допомогою звичайних кубиків та гральних карт – предметів, які були широко доступні в Європі в XV столітті.
Під час тестування на різних зразках текстів шифр Naibbe продемонстрував виняткові результати.
Отриманий вихідний матеріал точно відтворив ключові властивості рукопису Войнича:
- частоту появи окремих символів;
- типову довжину “слів”;
- специфічні позиційні закономірності розташування знаків.
При цьому метод зберігає фрагменти оригінальної лінгвістичної структури у вигляді коротких послідовностей, хоча жоден окремий гліф безпосередньо не відповідає конкретній букві алфавіту.
Прихований слід празького лікаря
Паралельно з математичним моделюванням суттєвий прорив стався завдяки вивченню самого артефакта. Виконавчий директор Середньовічної академії Америки Ліза Фагін Дейвіс досліджувала мультиспектральні знімки першої сторінки рукопису, зроблені командою The Lazarus Project.
Ця технологія дозволяє побачити вицвілі та повністю стерті написання.
На правому полі першої сторінки сканери виявили три приховані колонки букв: дві з них складалися з латинського алфавіту, а одна – з оригінальних символів “мови Войнича”.
Дослідниця порівняла почерк з почерком історичних особистостей і з’ясувала, що маргіналії (записи на полях) залишив празький лікар Йоханнес Маркус Марці, який володів рукописом у 1660-х роках.
Історія невдалої дешифровки
Виявлені колонки букв свідчать про те, що Марці наполегливо шукав ключ до тексту. Вчені висувають два варіанти його дій:
-
Лікар намагався підібрати до книги два різних типи підстановчих шифрів;
-
Він прагнув розробити власну секретну систему на основі символів рукопису.
Не досягнувши успіху за три роки володіння, у 1665 році Марці надіслав рукопис відомому єзуїтському вченому Атанасію Кирхеру в Рим, сподіваючись, що той зможе розгадати таємницю.
Згодом книга була втрачена і знайдена лише в 1912 році антикваром Вільфридом Войничем. Наразі вона зберігається в Бібліотеці рідкісних книг і рукописів Бейнеке Єльського університету.
Рукопис Войнича (фото: Wikimedia Commons)
Перспективи
Результати підтверджують, що давня “гіпотеза шифра” залишається цілком життєздатною та реалістичною для середньовічної епохи. Водночас дослідження чітко окреслює межі: якщо рукопис справді зашифрований, то ця система була надзвичайно складною і зовсім не схожою на прості підстановчі коди тих часів.
Незалежні експерти, які не брали участі в роботі, охарактеризували дослідження як “чудовий орієнтир, але не остаточну відповідь”.
Новий підхід дозволяє розглядати три однаково ймовірні версії: текст є результатом складного шифрування, написаний на абсолютно невідомій мові або ж представляє собою продуману містифікацію.
Проте тепер майбутні дослідники мають чітку математичну модель, що пояснює, як саме ручний метод шифрування міг породити такий заплутаний текст.