Дослідження картин за допомогою штучного інтелекту: як науковці вивчають стиль Моне та Ренуара.

Група науковців з Університету штату Пенсильванія та Університету Лафборо розробила інноваційний метод аналізу зображень, який робить видимою внутрішню структуру живопису. Нова технологія дозволяє відстежувати кожен рух руки художника, перетворюючи його в точну математичну модель.

Як працює цифрове картографування?

Науковці застосували метод обчислювального аналізу для дослідження мікроскопічних ділянок полотен імпресіоністів. Алгоритм визначає напрямок кожного маленького мазка та з’єднує їх у безперервні лінії — так звані “лінії потоку” (streamlines). Результат — візуальна карта, яка демонструє, як саме кисть рухалася по полотну.

Методика дозволяє вимірювати конкретні характеристики стилю:

• довжину мазків;
• кривизну ліній;
• напрямок і консистентність мазків.

Секрети серії “Стога зена” Клода Моне

Дослідження серії робіт Моне “Стога зена” (Haystacks) виявило, як техніка художника адаптувалася до освітлення. Науковці помітили, що мазки повторюють форму стогів, але змінюються в залежності від світлових ефектів.

Так, на яскравому сонці мазки розходяться назовні, а в тіні стають паралельними.

“Це надає нове розуміння того, як художник експериментував з атмосферою і світлом на полотні”, — зазначають науковці.

Аналіз мазків картин “Стога зена” Клода Моне (скриншот: Patterns)

Порівняння стилів: від Ренуара до Мунка

Технологія дозволила кількісно порівняти техніку різних майстрів. Наприклад, у роботі Ренуара “Лягушатник” мазки виявилися більш вигнутими та хаотичними, що створює ефект фрагментарності. Натомість версія того ж сюжету від Моне має більш структуровані та горизонтальні лінії.

Схожий контраст було виявлено між Едуардом Мане та Бертою Морізо. У Мане мазки однорідні і формують міцну структуру, тоді як у Морізо вони надзвичайно мінливі, що робить сцену більш текучою і менш чіткою.

Якісна візуалізація та кількісне порівняння ліній мазків у картинах імпресіоністів (скриншот: Patterns)

Метод також протестували на картинах “Крик” Едварда Мунка та “Портрет мадам Матісс” Анрі Матісса, де “кольорові карти потоків розкрили унікальні напрямки енергії кожного стилю”.

Порівняння робіт Мунка і Матісса (скриншот: Patterns)

На думку професора Джеймса Ванга, такий підхід допомагає як експертам, так і звичайним глядачам глибше зрозуміти фізичний процес створення мистецтва, пропонуючи нову “дорожню карту” для інтерпретації класичних творів.