Атака на французьке судно в Ормузькій протоці – поранені члени екіпажу
Судно San Antonio під прапором Мальти прямувало до індійського порту Мундра.
Французька судноплавна компанія CMA CGM заявила, що її судно San Antonio зазнало атаки під час проходження Ормузької протоки. Унаслідок цього постраждали члени екіпажу, а саме судно отримало пошкодження, пише Reuters.
Зазначається, що цей інцидент стався у вівторок, 5 травня, і є черговим порушенням безпеки на важливому морському маршруті під час конфлікту на Близькому Сході. Війна призвела до блокування сотень суден і майже зупинила близько 20% світової торгівлі нафтою.
У компанії CMA CGM повідомили, що поранених членів екіпажу судна San Antonio евакуювали, і зараз вони проходять лікування. Місяцем раніше ще одне їхнє судно потрапило під попереджувальний обстріл у протоці, але тоді обійшлося без постраждалих.
Окрім цього, французький перевізник, який входить до трійки найбільших контейнерних компаній світу, повідомив, що на початку війни США та Ізраїлю з Іраном у Затоці опинилися заблокованими 14 його суден. Одне з них, CMA CGM Kribi, змогло вийти з Ормузької протоки на початку квітня.
Агентство пише, що згідно з даними судноплавного відстеження, судно San Antonio під прапором Мальти прямувало до індійського порту Мундра.
У неділю, 3 травня, президент США Дональд Трамп анонсував «проєкт Свобода», який передбачав надання допомоги нейтральним комерційним суднам, що застрягли в Ормузькій протоці. Вже у вівторок очільник Білого дому заявив, що операцію з відновлення судноплавства в Ормузькій протоці буде призупинено на короткий час, щоб перевірити, чи вдасться фіналізувати та підписати угоду, хоча блокада залишатиметься в силі.
Ситуація навколо Ірану зависла в небезпечній невизначеності. Що обере Трамп — тиск, переговори чи нову ескалацію? Член експертної ради Центру громадянських свобод В’ячеслав Ліхачов у статті «Ні війни, ні миру: три сценарії Трампа для Ірану» розбирає, чому жоден із варіантів не виглядає простим і безболісним. За гучними заявами — глухий кут, де кожен крок створює ризики для регіону та світової економіки. І головне питання — чи є у Вашингтона стратегія, чи час працює проти нього?