Військові безпілотні системи трансформували методи ведення бойових дій. Яким чином це відбувається, розглядає Олег Семененко у своїй колонці.

Ілюстративне фото: Сили безпілотних систем (Getty Images)

Протягом кількох років дрони перетворилися з допоміжного інструменту на один з ключових елементів сучасної війни, змінивши підходи до розвідки, ураження цілей, протиповітряної оборони та збереження особового складу.

Чому створення Сил безпілотних систем стало одним із найважливіших рішень цієї війни – у колонці доктора військових наук Олега Семененка для РБК-Україна.

Головне:

• Уроки Києва. Оборона столиці в 2022 році довела, що безпілотники можуть не лише підтримувати війська, але й впливати на баланс сил на полі бою.
• Рішення, що випередило інших. Жодна з провідних країн-членів НАТО на той момент не мала аналогічної самостійної структури, Росія також вирішила наслідувати український досвід.
• Широкий спектр завдань. Серед ключових напрямків роботи частин СБС – перехоплення повітряних цілей, робота наземних роботів, удари по логістиці та військовим об’єктам у глибокому тилу противника.
• Асиметрична перевага. Україна випереджає Росію в розвитку тактичних і оперативних безпілотних систем завдяки бойовому досвіду, швидкості адаптації та масштабування нових рішень.
• Війна майбутнього вже розпочалася. Досвід СБС привертає увагу провідних армій світу, а наступним етапом розвитку можуть стати автономні платформи, роботизовані комплекси та системи з штучним інтелектом.

Передумови: уроки оборони Києва

Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну в лютому 2022 року поставило перед Збройними Силами України завдання, що вимагали нестандартних рішень в умовах критичної асиметрії в людському та технічному потенціалі.

Вже в перші тижні оборони столиці, під час протистояння масованим колоннам бронетехніки противника на Київщині та Чернігівщині, командування ЗС України зробило принциповий висновок: безпілотні літальні апарати (БПЛА) є не допоміжним засобом ведення бойових дій, а самостійним інструментом розвідки, цілевказання та вогневого ураження.

Використання комерційних квадрокоптерів та розвідувальних дронів дозволяло в реальному часі виявляти переміщення ворожих колон, коригувати артилерійський вогонь і завдавати точкових ударів, тим самим нейтралізуючи кількісну перевагу противника. Це стало першим емпіричним підтвердженням того, що безпілотні системи здатні кардинально змінити баланс сил на полі бою.

Саме практика перших місяців війни сформувала усвідомлення необхідності створення в подальшому спеціальних структур, здатних масштабувати потенціал безпілотних технологій.

Рішення, що змінило хід історії: створення Сил безпілотних систем

Створення Сил безпілотних систем стало результатом усвідомлення того, що війна стрімко змінюється, і традиційні підходи вже не можуть забезпечити необхідну перевагу на полі бою.

Саме тому президент України Володимир Зеленський поставив завдання створити в структурі Збройних Сил України окремий рід сил – Сили безпілотних систем.

Це рішення не було раптовим або ситуативним. На той момент безпілотники вже перетворювалися на один з ключових засобів ведення війни, змінюючи тактику, оперативне мистецтво та сам характер бойових дій.

Усвідомлюючи масштаб цих змін, головнокомандувач Збройними Силами України генерал Олександр Сирський визначив створення Сил безпілотних систем одним з пріоритетних напрямків своєї роботи відразу після призначення на посаду.

Йшлося не лише про формування нової організаційної структури, а про створення інституції, здатної забезпечити системний розвиток безпілотних технологій, підготовку фахівців, формування нових підходів до застосування сил і засобів та закласти основу для війни майбутнього, яка вже розпочалася на українському полі бою.

Жодна з провідних країн-членів НАТО не мала на той момент аналогічної самостійної командної структури, яка б об’єднувала всі аспекти розвитку, виробництва та бойового застосування БПЛА в єдину вертикаль управління.

Реакція противника не забарилася.

Усвідомивши ефективність українського підходу та зазнаючи відчутних втрат від дій підрозділів БПС, Росія була змушена розпочати власну інституціоналізацію аналогічних структур: розробити спеціальні програми розвитку, призначити профільне командування та направити значні ресурси на формування власних військ безпілотних систем.

Однак слід констатувати принципову різницю: Росія реагує, наслідуючи, а Україна діє, випереджаючи.

Технологічна панорама: від розвідки до автономних систем

Сьогодні спектр завдань, що вирішуються частинами (підрозділами) безпілотних систем, надзвичайно широкий і продовжує розширюватися. Серед ключових напрямків слід виділити такі.

По-перше, протиповітряна оборона та перехоплення. Дрони-перехоплювачі стали ефективним асиметричним засобом боротьби з іранськими безпілотниками “Shahed” (перейменованими в Росії в “Герань”), які систематично використовуються противником для ударів по критичній інфраструктурі України.

Використання порівняно недорогих перехоплювачів для нейтралізації вхідних дронів є економічно виправданим і технічно ефективним рішенням.

По-друге, збереження людського потенціалу та роботизація. Наземні роботизовані комплекси дозволяють виконувати небезпечні бойові завдання з евакуації поранених, доставки боєприпасів, підриву інженерних загороджень, і все це без ризику для особового складу.

Це не лише тактичне рішення, але й стратегічне вкладення в збереження людських ресурсів.

По-третє, системи стратегічного та оперативного ураження. Центри “Deep Strike” і “Middle Strike” орієнтовані на зниження військового та економічного потенціалу противника шляхом ураження об’єктів у глибокому тилу: складів боєприпасів, нафтопереробних заводів, вузлових транспортних і логістичних об’єктів.

Ця функція безпілотних систем набуває стратегічного значення, порівнянного з роллю дальнобійної артилерії або тактичної авіації.

По-четверте, технологічні інновації, а саме оптоволокно та штучний інтелект. Використання дронів з управлінням по оптоволоконному кабелю унеможливлює їх придушення засобами радіоелектронної боротьби (РЕБ) противника.

Інтеграція елементів штучного інтелекту в системи наведення підвищує точність ураження та знижує навантаження на оператора. Наступний крок – це повністю автономні платформи, здатні самостійно виконувати бойові завдання без участі людини та поза зоною досяжності РЕБ.

Стратегічний баланс і перспективи

Об’єктивний аналіз поточного стану свідчить: Україна сьогодні перевершує Росію в галузі тактичних і оперативних безпілотних систем як за кількісними, так і за якісними показниками.

Підрозділи СБС вже практично досягли, а в окремих сегментах перевищили, той 8-10-відсотковий рубіж насичення, який Росія лише планує досягти до 2030 року. Це свідчить про те, що Україна не лише встигла реалізувати концепцію, але й здобула критичний бойовий досвід, недосяжний для армії, яка лише формує відповідні структури в мирний час.

Суттєвий виклик залишається в сфері стратегічних безпілотних систем. Росія, запозичивши технологію ударних дронів дальньої дії у Ірану, намагається компенсувати свої тактичні втрати стратегічним тиском на цивільну інфраструктуру.

Відповідь України – це інтенсивний розвиток власних ударних платформ великої дальності, здатних досягати стратегічно важливих цілей на всій глибині оперативного простору противника.

Ключова асиметрія на користь України полягає не лише в технічних характеристиках платформ, але й у самій природі мотивації. Армія, що захищає власну землю, свій народ і своє майбутнє, є принципово іншим бойовим організмом, ніж армія загарбника, навіть якщо остання перевершує за чисельністю або озброєнням.

Міжнародний вимір і застереження для противника

Досвід України у створенні та бойовому застосуванні СБС вже привертає увагу провідних армій світу. Противнику слід усвідомити: те, що він бачить сьогодні – це лише початок.

Потенціал технологічного розвитку українських Сил безпілотних систем ЗС України не вичерпаний.

Роботизовані наземні платформи, автономні повітряні системи, системи з елементами штучного інтелекту, засоби РЕБ нового покоління – все це знаходиться в активній стадії розробки та впровадження. Україна не лише адаптується до змін на полі бою, але й сама генерує ці зміни.

Росія відреагувала на цей виклик єдиним доступним їй способом – наслідуванням. Але між творцем і копіювальником завжди лежить прірва: прірва досвіду, мотивації та технологічного лідерства.

Сили безпілотних систем створила Україна. Але масштабувати цей досвід може весь вільний світ. І він це зробить, оскільки альтернативою є капітуляція перед логікою сили та беззаконня.

Україна вистоїть. Світ не здасться агресору. І це наше майбутнє, і Росія це розуміє…