Апеляція до референдуму, яка часто лунає в публічному просторі на фоні намагань зупинити російсько-українську війну, виглядає політично привабливою. Адже вона дає відчуття спільної відповідальності і нібито дозволяє розділити тягар складних рішень. Та чому апеляція до референдуму насправді є небезпечною, у статті «Референдум про мир»: чи може влада спертися на волю народу» розповів експерт Центру політико-правових реформ та ексзаступник голови ЦВК Андрій Магера.
«У правовій державі народовладдя не означає позаправового волевиявлення. Тим принципово й відрізняється демократія від охлократії: в першому випадку народ здійснює свою владу, реалізуючи наявні конституційні механізми, в другому — відбувається нехтування Правом як таким», – пояснює експерт.
Тож за словами Магери, у демократичній системі форми, підстави та порядок влади визначає Конституція і закони. Референдум, який виходить за ці рамки, не робить єдність міцнішою. Навпаки, він створює ризик глибокого інституційного та суспільного розколу, особливо, якщо в країні вирує війна.
«Саме тому питання полягає не лише в тому, чи може влада спертися на волю народу, а й у тому, чи є для цього конституційно допустимий механізм — і яку ціну для держави може мати спроба підмінити право політичною доцільністю», – додає Магера.
За його словами, в історії вже були подібні випадки. Зокрема, у Великій Британії рішення про вихід із ЄС ухвалили після референдуму. Тоді загального закону про референдум як обов’язковий інструмент демократії у Британії не було. А конституція країни некодифікована та базується серед іншого на прецедентах і актах парламенту.
Провести референдум про Brexit дозволив спеціальний закон – European Union Referendum Act 2015 – ухвалений парламентом. Щоправда, замість зняття політичної напруги, у країні виникла багаторічна інституційна криза та глибокий розкол у суспільстві.
«Україна — не Велика Британія. Вона має писану Конституцію, чітко розмежовані повноваження органів влади і значно вищі ризики для державності в умовах війни. Саме тому питання полягає не лише в тому, чи може влада апелювати до волі народу, а й у тому, чи є для цього конституційно допустимий механізм — і що станеться, якщо спробувати створити його політично, а не правовими засобами», – додав Магера.
Нагадаємо, Андрій Магера пояснив, чому формулювання «референдум» про мир юридично є фікцією. І проблема не лише у формулюванні, в цілому у логіці влади щодо питання укладення миру спертися на волю народу. Водночас експерт розповів, що саме в контексті референдумів дозволяє українська Конституція.