Михайло Хоменко в інтерв’ю для РБК-Україна висловив свою думку щодо критики законопроекту 15150, що стосується Цивільного кодексу.

Михайло Хоменко, співавтор нової редакції Цивільного кодексу (фото надано РБК-Україна)

Новий Цивільний кодекс України вводить не лише нові терміни, такі як “добропорядність” або “осідок”, але й може суттєво вплинути на життя українців. Тому деякі його зміни викликають нерозуміння та критику з боку суспільства.

Навіщо в законодавство вводиться “добропорядність”, чи не стане вона інструментом диктатури, і що потрібно зробити для забезпечення прав ЛГБТ-спільноти на партнерства – в інтерв’ю РБК-Україна розповів співавтор нової редакції ГК, доцент кафедри цивільного права КНУ імені Тараса Шевченка Михайло Хоменко.

Читайте також: Як Цивільний кодекс 2.0 може змінити життя українців: аналіз проекту

Головне:

• “Добропорядність” замість “моральних принципів”: Новий термін, який також присутній у законодавстві європейських країн, надасть суддям гнучкість у прийнятті рішень, а також дозволить блокувати реєстрацію торгових марок на кшталт “Буча Комбуча”.
• Захист від суперечливих дій: Кодекс заборонить діяти всупереч власним попереднім обіцянкам, щоб захистити слабшу сторону (переважно в бізнесі).
• Права ЛГБТ-пар: У законодавстві дійсно є дискримінація, але її слід регулювати не Цивільним кодексом, а окремим законопроектом (але його підтримка в Раді поки під питанням).

– Розпочнемо з поняття “добропорядність”, яке згадується більше 40 разів у тексті. Як саме це має працювати на практиці, і чи існують запобіжники проти надто суб’єктивної інтерпретації цього терміна суддями при прийнятті рішень?

– Цивільне законодавство рясніє оціночними поняттями. Як приклад можу навести термін “добросовісність”, який насправді нікого не пригнічує, враховуючи змістовну частину того обговорення, яке зараз триває в соціальних мережах, і ті акценти, які ставлять, зокрема, медіа.

Є поняття “справедливість” у чинній 3-й статті Цивільного кодексу України. З цього приводу 20 років ніхто не мав жодних запитань. Є поняття “розумність”. І от цими трьома найбільш показовими оціночними поняттями насправді перелік формально невизначених термінів не обмежується.

Я навіть не буду наводити в приклад термін “добропорядність”, який меншою мірою стосується цивільного законодавства, але, тим не менш, це однопорядкові юридичні категорії, які в своїх коренях мають слово “добро”.

Які зміни пропонує новий Цивільний кодекс (Інфографіка РБК-Україна)

Щодо “добропорядності”. Він згадується в проекті нового Цивільного кодексу України 45 разів. Дійсно, вживання цього терміна викликає, принаймні, питання. У розробників немає занепокоєння, але виникають питання у людини, яка, можливо, не глибоко занурена в цю сферу.

Це замінник терміна, який зараз сформульований як “моральні основи суспільства”. Дозвольте мені надати історичний контекст появи “моральних основ суспільства” в чинному Цивільному кодексі України.

По-перше: цей “регулятор” з’явився в Цивільному кодексі Української Радянської Соціалістичної Республіки 63-го року. Більше того, він з’явився і в ряді кодексів радянських республік. Йдеться про початок 60-х років 20 століття.

Можна відкрити цей текст на сайті українського парламенту, він є у вільному доступі, більше того, він є офіційним, оскільки відповідно до перехідних положень чинного ГК, відносини, що виникли до набрання ним чинності, регулюються тим законодавством, яке діяло на момент їх виникнення.

Тому кодекс 63-го року в окремих випадках ще може застосовуватися. Відкриваємо п’яту статтю ГК 63-го року, і там останні слова в другому абзаці: “моральні принципи суспільства, що будує комунізм”.

Поява “добропорядності” зумовлена тим, що ми хотіли прибрати цей термін “моральні принципи суспільства”, позбутися цього духу колективізму і запропонувати ту конструкцію, яка, принаймні, є перекладною. Лінгвісти можуть мене тут поправити, але йдеться про можливість адекватного перекладу на іноземні мови, перш за все на англійську та французьку.

Є поняття Boni Mores, воно відоме з часів класичного римського приватного права. У тих чи інших варіаціях воно зараз відображене в ряді сучасних цивільних кодексів.

Bonnes mœurs у французькому цивільному кодексі. Я зараз про чинні редакції, без історичного контексту. Тобто тут навіть однокорінні слова, враховуючи те, що йдеться про романську групу мов. Gute Sitten, можу помилятися в вимові, але в німецькому цивільному уложенні також є, і також перекладається як добрі звичаї або добрі норми.

Питання про “новояз”, вибачте за цей термін. Ось суспільство обурилося, тому що з’явилося щось принципово нове, чого не знають словники. У нас була дилема: або ми використовуємо словосполучення “добрі звичаї” або “добрі норми”, або ми пропонуємо цей новий термін.

До речі, ми тут не є винахідниками термінології, тому що цей термін зустрічається в словниках, зокрема, Розстріляного відродження. Ми консультувалися з багатьма лінгвістами з цього приводу. Науковим консультантом з мовних питань нашої робочої групи є відомий український юрист Сергій Петрович Головатий. Ось, власне, про історію появи цього терміна в проекті.

Щодо 45 згадувань. Справедливості ради слід зазначити, що в чинному Цивільному кодексі є 9 згадувань моральних принципів суспільства. Але я звертаю увагу: 10 разів моральні принципи суспільства з’являються в Сімейному кодексі України, який був інтегрований у проект 15150.

Новий Цивільний кодекс пропонує замінити “місце проживання” на “резиденцію” (Інфографіка РБК-Україна)

Отже, в сухому залишку у нас є 19 згадувань у чинному законодавстві. Як вони трансформувалися в 45 згадувань “добропорядності” і чи не йдеться про надмірне моралізаторство в наведеному контексті?

Як приклад нових випадків вживання “добропорядності”. Щоб не було звинувачень у надмірному моралізаторстві, якихось моральних інквізиціях або державному патерналізмі. Четверта книга називається право інтелектуальної власності. Чотири рази ми згадуємо “добропорядність” у контексті винаходу, корисної моделі, промислового зразка та торгової марки.

Навожу конкретні досить показові приклади, навіщо це зроблено. Щоб підприємці не комерціалізували трагедію. Ні для кого не секрет, що у нас є спроби зареєструвати торгові марки з назвами: “Буча Комбуча”, “Бахмут”, “Привид Києва” (це горілка, якщо мені не зраджує пам’ять).

Ось, власне, мотивація. Я по кожному випадку вживання “добропорядності” можу надати коментар. Можу вас запевнити, що немає тут жодного лобізму, жодного моралізаторства. Ми не вигадали нічого нового. Тут не йдеться про якусь маргіналізацію правопорядку.

– А який сенс взагалі було переводити “моральні принципи” на “добропорядність”? Ми бачили приклад Росії, коли “образа почуттів віруючих” (теж моральні категорії, які неможливо нічим виміряти) стали інструментом диктатури. І, власне, це один з моментів цього суспільного гніву, нерозуміння. Як конкретний суддя в конкретному випадку, не інтелектуального права, а, скажімо, чоловіка і дружини, шлюбу, буде виносити вердикт?

– У цивільному законодавстві є, якщо не безліч, то досить багато оцих оціночних понять, які в залежності від конкретних фактичних обставин повинні тлумачитися то суддею суду першої інстанції в районному центрі, то суддею Великої Палати Верховного Суду, виходячи з того фактажу, який має місце.

Йдеться про відмову від колективістського архаїчного регулятора. Тобто ми принципово відмовляємося від натяку на цю “скрепність”, про яку ви згадуєте в державі-агресорі. Тут зовсім не йдеться про образу почуттів віруючих або щось подібне. Ми ж говоримо про регулювання приватних відносин, відносин на горизонталі.

Ми можемо моделювати різні ситуації, в яких в залежності від конкретних фактичних обставин “добропорядність” буде тлумачитися по-різному. Ці ризики завжди присутні в приватному праві.

Ми не перекладаємо тягар відповідальності на конкретного суддю, але це усталена модель, не десятиліттями і навіть не століттями. Суд завжди має дискрецію (вирішення будь-якого питання на власний розсуд – ред.).

Навіть якщо ми візьмемо в якості прикладу санкцію статті Особливої частини Кримінального кодексу України. Там також є дискреція: від трьох до п’яти років обмеження свободи або позбавлення свободи. Тобто суддя в залежності від фактажу визначається: три чи п’ять. І мотивує це у своєму рішенні, наводить відповідну аргументацію.

Скільки триватиме розлучення за новим Цивільним кодексом (Інфографіка РБК-Україна)

Тому зашорити суддю конкретними такими жорсткими регуляторами і відмовитися від оціночних понять – немає жодної можливості. Тут нас ніхто не зрозуміє.

Я на одному з інтерв’ю, скажу вам відверто, свою позицію висловив, вона, можливо, і не збігається з позицією робочої групи, але це така собі провокація. Якщо громадянське суспільство вважає, що “моральні основи суспільства” – це більш цивілізований, більш зрозумілий і формально визначений регулятор, то можливо, давайте відмовимося від ідеї “добропорядності” і залишимо “моральні основи суспільства”.

– Можна ж взагалі не оперувати моральними категоріями, це ж все-таки суспільні відносини, приватні відносини. Чи є тут взагалі місце моралі? Можливо, людина сама повинна вирішувати, як їй розлучатися, одружуватися, народжувати, і не делегувати такі питання тонким