Та й загалом із закупівельною функцією оборонного відомства не все так добре, як хотілося б.
У Міністерстві оборони закупівельна функція здвоєна та розпорошена, при цьому там зберігається не надто прозора схема розробок. Водночас кілька надскладних «грошових» та ризикових напрямів курує близький друг міністра Рустема Умєрова, пишуть у статті «Міністерство саботажу» Умєрова» українська громадська активістка та виконавча директорка київського Центру протидії корупції Дар’я Каленюк, Альона Гетьманчук з центру «Нова Європа» та керівниця проєкту Victory Drones (БФ Dignitas) Марія Берлінська.
«Найбільш скандальний департамент Міноборони – Департамент військово-технічної політики (ДВТП) досі функціонує. ДВТП продовжує займатися обслуговуванням усіх збройних угод, підписаних до створення Агенції оборонних закупівель, а також зберігає монополію на закупівлі оборонних інновацій через застарілу радянську процедуру «дослідно-конструкторських робіт». Сумарно ціна цих контрактів — понад 410 млрд грн на початок 2024 року», – пишуть авторки.
За словами експерток, у керівному складі департаменту досі перебуває Тоомас Накхур, якого підозрюють у розкраданні 1,5 млрд грн на закупівлях мінометних пострілів. Більшість працівників, що обслуговували скандальні контракти, також нікуди не поділися зі своїх місць. При цьому ДВТП не перевіряла ані Рахункова палата, ані Головна інспекція самого Міноборони.
«Сьогодні ДВТП фактично дублює за функціоналом новостворений Департамент політик закупівель (ДПЗ). Обидва департаменти задіяні у пріоритезації переліку зброї, яку потрібно закупити за запитом Генштабу. Якими мотивами керуються обидва департаменти та інші причетні до «пріоритезації», лишається таємницею», – йдеться у статті.
Куратором всього цього є заступник міністра Дмитро Кліменков. Авторки зазначають, що він «настільки незамінний чи безвідмовний», що на додачу до оборонних закупівель із сумарним бюджетом у понад 800 млрд грн Умєров віддав йому ще кілька нових «грошових» напрямів із високими корупційними ризиками.
«Йдеться про три управління Міноборони: капітальних вкладень (будівництво житла для військових), земель оборони та фондів Міноборони (полігони, частково будівництво фортифікацій тощо), а також корпоративного менеджменту (близько 100 державних підприємств, підпорядкованих МОУ, серед найвідоміших — «Мотор Січ» і «Укрнафта»). Таким чином, чотири надскладні «грошові» та ризикові напрями в Умєрова курує лише один заступник, і він — близький друг та ексбізнес-партнер міністра», – підсумували авторки.
На думку експерток, як би не виглядав кожен із президентських планів перемоги, сьогодні у команді Володимира Зеленського немає сильного міністра оборони, який здатен був би їх реалізувати. Авторки зазначили, що без сильної військової дипломатії Міноборони західної зброї нам не побачити, а локальне виробництво не виживе без міжнародних інвестицій, контрольованого експорту та доступу до західних оборонних технологій. І на їхній погляд, жодної з цих проблем міністр оборони не вирішив.