Доктрина енергетичної стійкості – яким чином забезпечать захист мереж в Україні.

Замість відновлення старих радянських об’єктів, уряд запроваджує децентралізовану розподілену систему, здатну витримувати найсуворіший військовий тиск.

На Міжнародному форумі «Архітектура безпеки», що відбувся у Києві 1 червня 2026 року, була представлена нова державна концепція стійкості енергетичної інфраструктури до атак з боку Росії, яка має кардинально змінити принципи постачання електроенергії та тепла. Як зазначив міністр енергетики України Денис Шмигаль, Україна вже успішно виграла першу доктринальну енергетичну битву проти агресора, але тепер уряд прагне перетворити цей унікальний досвід виживання на постійну та ефективну архітектуру розвитку.

Російська Федерація стала першою у сучасній світовій військовій практиці, яка перетворила цілеспрямоване, системне знищення цивільної критичної інфраструктури на офіційний доктринальний інструмент. Як підкреслив Шмигаль, оскільки швидка військова перемога на полі бою для ворога є абсолютно неможливою, Кремль розробив альтернативну стратегію. Її мета — компенсувати військові невдачі максимальним виснаженням суспільства та держави України.

Логіка масованих атак окупантів пояснюється асиметрією витрат, яку в західній практиці класифікують як cost-imposition strategy (стратегія навмисного нав’язування витрат, за якої вартість атаки для агресора є значно нижчою за витрати на ліквідацію наслідків для захисної сторони). Ворог свідомо протиставляє дешеві ударні дрони дорогим українським трансформаторам, а масовані повітряні нальоти — дефіцитним і коштовним ракетам ППО.

Один точний удар по ключовому вузлу системи вимагає від української сторони місяців важких ремонтних робіт, складної логістики, масштабних закупівель та тривалої координації. Незважаючи на це, російська стратегія не досягла своєї основної мети: функціональність системи була збережена, що стало тією межею, яка відокремлює виснаження від державного колапсу.

Чотири рівні захисту

Головною концептуальною відповіддю України на загрози стає модель розподіленої системи під назвою «енергетичні соти». Основна ідея полягає в тому, що серйозне пошкодження чи навіть повне знищення однієї окремої комірки не здатне зруйнувати всю загальну структуру.

Уряд визначає чотири чіткі операційні рівні стійкості:

• Перший рівень — держава. Забезпечує стабільну роботу базової генерації, атомної енергетики та стратегічних магістральних мереж.
• Другий рівень — регіони. Кожна область чи край має власний індивідуальний план стійкості з урахуванням місцевих особливостей.
• Третій рівень — громади. Місцева влада зобов’язана автономно гарантувати безперебійне функціонування критичних об’єктів — лікарень, водоканалів та шкіл.
• Четвертий рівень — бізнес і споживачі. Приватні підприємства, ОСББ та компанії-агрегатори: там, де це технічно можливо, вони мають самостійно виробляти, накопичувати, балансувати та передавати надлишкову енергію в загальну мережу.

Нові стандарти фортифікації

В основі оновленої доктрини лежить принцип субсидіарності (принцип управління, згідно з яким центральна влада повинна вирішувати лише ті завдання, які не можуть бути ефективно виконані на місцевому чи низовому рівнях). Держава не повинна витрачати час на централізоване вирішення питань, які набагато швидше може вирішити конкретна громада, а громади, у свою чергу, не повинні місяцями чекати погоджень там, де приватний бізнес може оперативно надати готове технологічне рішення.

Також кардинально змінюється підхід до організації безпеки об’єктів інфраструктури. Захист більше не може функціонувати як додатковий елемент, що добудовується вже після завершення реконструкції чи будівництва. Відтепер безпека є базовою, вбудованою властивістю проектування систем та їхнього безпосереднього управління.

Головною операційною метрикою для оцінки ефективності уряд визначив time-to-recovery (час, необхідний для повного відновлення працездатності об’єкта після ракетного чи дронового удару). Щоб максимально скоротити цей показник, у країні формуються та заздалегідь розміщуються в безпечних локаціях стратегічні резерви, до яких входять нові трансформатори, високовольтне обладнання, кабельна продукція та спеціалізована аварійна техніка.

Нагадаємо, що Кабмін ухвалив рішення про проведення конкурсу на будівництво понад 1,3 ГВт нових генеруючих потужностей та визначився з його умовами. Це рішення є частиною “Планів стійкості”.