Нещодавно в Києві відбувся сьомий турнір з футзалу на честь воїна-азовця Олександра “Гряна” Гряника – одного з учасників легендарної військової операції “Небо”.
Головне:
- Пам’ятний турнір: 13 червня в Києві в сьомий раз провели Кубок з футзалу на честь загиблого захисника “Азовсталі” Олександра Гряника.
- Запекла боротьба: доля першого місця визначилася лише після останнього матчу, коли за додатковими показниками перемогу здобула команда “Ніка”.
- Подвиг в оточенні: воїн з позивним “Грян” брав участь в операції ГУР “Небо”, після поранення відмовився від евакуації (віддав своє місце цивільній особі).
- Здійснена мрія: Олександр дуже прагнув підкорити Еверест, після його загибелі українська альпіністка розгорнула його фото на найвищій вершині планети.
Хто переміг у Кубку пам’яті Олександра Гряника
13 червня 2026 року в столиці відбувся турнір з футзалу (міні-футболу), організований вже в сьомий раз на честь воїна-азовця Олександра Гряника з позивним “Грян”.
Він був одним з учасників легендарної військової операції “Небо” (для забезпечення захисників “Азовсталі” необхідними ресурсами).
У Кубку пам’яті Олександра Гряника (“Гряна”) взяли участь усього п’ять команд.
Матчі проходили в напруженій боротьбі, але всі гравці ставилися один до одного з належною повагою.
Переможець турніру визначився лише після останнього матчу, адже команди-лідери – “Ніка” та “Ультрас “Динамо” – набрали однакову кількість очок.
“Дуже рівний турнір з продемонстрованим чесним футболом”, – констатували присутні.
За додатковими показниками кубок в підсумку здобули гравці команди “Ніка”.
Після завершення змагань відбувся вечеря в пабі, під час якого учасники турніру згадали і вшанували не лише “Гряна”, але й інших загиблих воїнів.
Адже Герої живі, поки жива пам’ять про них.
Життєвий шлях Олександра “Гряна” Гряника
Олександр Гряник народився в Києві. Навчався в столичній гімназії №32 “Успіх”.
Пізніше закінчив факультет міжнародної економіки та менеджменту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.
Обожнював активний відпочинок (гори, подорожі), футбол (був фанатом ФК “Динамо”), катався на каяках і скейтборді.
Любив собак. Мріяв стати фотографом у гарячих точках.
Подорожував джунглями Мексики (навіть не знаючи місцевої мови).
“Саша був чесним, справедливим, добрим, сміливим. З винятковим почуттям гумору”, – розповіла його мама Ольга.
На Революції Гідності Олександр був від початку і до кінця.
Поїхати на війну хотів ще тоді, в 2014 році. Однак рідні вмовили його закінчити навчання.
Пізніше хлопець пройшов курс молодого бійця і з 2015 року приєднався до лав полку “Азов” Національної гвардії України.
“Саша ніколи не мріяв стати військовим. Але так сталося, що він, як і багато свідомих молодих людей, повинен був захищати свою країну”, – повідомила його мама.
На початку 2022 року юнак звільнився, оскільки вирішив пожити цивільним життям, а потім написати книгу про війну.
Читайте також: “Я не хочу передавати цю війну у спадок”: історія добровольця, який не раз обманув смерть
“Його місцем сили була дика природа, тому він відразу поїхав у Карпати, щоб зібратися з думками. А коли почалася повномасштабна війна, Саша сказав: “Схоже, я для себе вже пожив”. Для себе він пожив 22 дні”, – згадала Ольга.
В перший день повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, “Грян” був у Києві.
Відправивши батьків за кордон, він знову пішов захищати Україну.
Брав участь у звільненні Бучі, Ірпеня та Гостомеля Київської області.
При цьому весь цей час прагнув потрапити в Маріуполь – на допомогу своїм побратимам.
29 березня він взяв участь в операції Головного управління розвідки (ГУР) – вилетів на вертольоті в уже оточене місто.
Його батьки про це не знали. Думали, що юнак залишається в Київській області.
“Коли ГУР організувало секретну операцію “Небо”, для нього це був саме той момент, якого він чекав. Саша полетів на вертольоті в окупований Маріуполь на допомогу своїм побратимам. Думаю, це найбільше характеризує його, як людину”, – розповіла пізніше його мама Ольга.
Під час прориву Олександр був поранений, але від евакуації відмовився, віддавши своє місце цивільній особі.
Він захищав Маріуполь пліч-о-пліч з побратимами до останнього подиху.
“У Саші була головна мрія життя – підкорити Еверест. Вже будучи на Азовсталі, він писав: “У мене є мрія – Еверест. Було б круто підкорити найвищу точку Землі! Але я розумію – зараз мій Еверест тут – на “Азовсталі”, – повідомила його мама.
Загинув 28-річний старший солдат Олександр Гряник, з позивним “Грян”, 8 травня 2022 року під час оборони заводу “Азовсталь” (згорів у бункері внаслідок попадання туди ворожої фосфорної бомби).
Рідні Героя про його загибель дізналися лише через кілька днів після трагічної події, з соціальних мереж.
“Серед “азовців” є відчуття сім’ї. Вони готові за свого побратима віддати життя… Син знав, що летить в один кінець, і це його не зупинило.