Олександр Гряник захищав Азовсталь і загинув – історія та Кубок пам’яті з футзалу, фото.

Учасники Кубка пам’яті Олександра Гряника – “Гряна” (фото: надано РБК-Україна)

Нещодавно в Києві відбувся сьомий турнір з футзалу на честь воїна-азовця Олександра “Гряна” Гряника – одного з учасників легендарної військової операції “Небо”.

Головне:

• Пам’ятний турнір: 13 червня в Києві в сьомий раз провели Кубок з футзалу на честь загиблого захисника “Азовсталі” Олександра Гряника.
• Запекла боротьба: доля першого місця визначилася лише після останнього матчу, коли за додатковими показниками перемогу здобула команда “Ніка”.
• Подвиг в оточенні: воїн з позивним “Грян” брав участь в операції ГУР “Небо”, після поранення відмовився від евакуації (віддав своє місце цивільній особі).
• Здійснена мрія: Олександр дуже прагнув підкорити Еверест, після його загибелі українська альпіністка розгорнула його фото на найвищій вершині планети.

Хто переміг у Кубку пам’яті Олександра Гряника

13 червня 2026 року в столиці відбувся турнір з футзалу (міні-футболу), організований вже в сьомий раз на честь воїна-азовця Олександра Гряника з позивним “Грян”.

Нагорода на Кубку пам’яті Олександра Гряника (фото: надано РБК-Україна)

Він був одним з учасників легендарної військової операції “Небо” (для забезпечення захисників “Азовсталі” необхідними ресурсами).

У Кубку пам’яті Олександра Гряника (“Гряна”) взяли участь усього п’ять команд.

Учасники футзального турніру пам’яті “Гряна” (фото: надано РБК-Україна)

Матчі проходили в напруженій боротьбі, але всі гравці ставилися один до одного з належною повагою.

Переможець турніру визначився лише після останнього матчу, адже команди-лідери – “Ніка” та “Ультрас “Динамо” – набрали однакову кількість очок.

“Дуже рівний турнір з продемонстрованим чесним футболом”, – констатували присутні.

Нагороди в рамках організованого пам’ятного турніру (фото: надано РБК-Україна)

За додатковими показниками кубок в підсумку здобули гравці команди “Ніка”.

Після завершення змагань відбувся вечеря в пабі, під час якого учасники турніру згадали і вшанували не лише “Гряна”, але й інших загиблих воїнів.

Адже Герої живі, поки жива пам’ять про них.

Одна з команд-учасниць Кубка пам’яті Олександра Гряника (фото: надано РБК-Україна)

Життєвий шлях Олександра “Гряна” Гряника

Олександр Гряник народився в Києві. Навчався в столичній гімназії №32 “Успіх”.

Пізніше закінчив факультет міжнародної економіки та менеджменту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Обожнював активний відпочинок (гори, подорожі), футбол (був фанатом ФК “Динамо”), катався на каяках і скейтборді.

Олександр Гряник (фото: надано РБК-Україна)

Любив собак. Мріяв стати фотографом у гарячих точках.

Подорожував джунглями Мексики (навіть не знаючи місцевої мови).

“Саша був чесним, справедливим, добрим, сміливим. З винятковим почуттям гумору”, – розповіла його мама Ольга.

Батьки юнака під час спортивного заходу (фото: надано РБК-Україна)

На Революції Гідності Олександр був від початку і до кінця.

Поїхати на війну хотів ще тоді, в 2014 році. Однак рідні вмовили його закінчити навчання.

Пізніше хлопець пройшов курс молодого бійця і з 2015 року приєднався до лав полку “Азов” Національної гвардії України.

“Саша ніколи не мріяв стати військовим. Але так сталося, що він, як і багато свідомих молодих людей, повинен був захищати свою країну”, – повідомила його мама.

На початку 2022 року юнак звільнився, оскільки вирішив пожити цивільним життям, а потім написати книгу про війну.

Читайте також: “Я не хочу передавати цю війну у спадок”: історія добровольця, який не раз обманув смерть

“Його місцем сили була дика природа, тому він відразу поїхав у Карпати, щоб зібратися з думками. А коли почалася повномасштабна війна, Саша сказав: “Схоже, я для себе вже пожив”. Для себе він пожив 22 дні”, – згадала Ольга.

В перший день повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, “Грян” був у Києві.

Відправивши батьків за кордон, він знову пішов захищати Україну.

Брав участь у звільненні Бучі, Ірпеня та Гостомеля Київської області.

“Грян” під час служби (фото: надано РБК-Україна)

При цьому весь цей час прагнув потрапити в Маріуполь – на допомогу своїм побратимам.

29 березня він взяв участь в операції Головного управління розвідки (ГУР) – вилетів на вертольоті в уже оточене місто.

Його батьки про це не знали. Думали, що юнак залишається в Київській області.

“Коли ГУР організувало секретну операцію “Небо”, для нього це був саме той момент, якого він чекав. Саша полетів на вертольоті в окупований Маріуполь на допомогу своїм побратимам. Думаю, це найбільше характеризує його, як людину”, – розповіла пізніше його мама Ольга.

Під час прориву Олександр був поранений, але від евакуації відмовився, віддавши своє місце цивільній особі.

Він захищав Маріуполь пліч-о-пліч з побратимами до останнього подиху.

Олександр разом з побратимами (фото: надано РБК-Україна)

“У Саші була головна мрія життя – підкорити Еверест. Вже будучи на Азовсталі, він писав: “У мене є мрія – Еверест. Було б круто підкорити найвищу точку Землі! Але я розумію – зараз мій Еверест тут – на “Азовсталі”, – повідомила його мама.

Загинув 28-річний старший солдат Олександр Гряник, з позивним “Грян”, 8 травня 2022 року під час оборони заводу “Азовсталь” (згорів у бункері внаслідок попадання туди ворожої фосфорної бомби).

Рідні Героя про його загибель дізналися лише через кілька днів після трагічної події, з соціальних мереж.

“Серед “азовців” є відчуття сім’ї. Вони готові за свого побратима віддати життя… Син знав, що летить в один кінець, і це його не зупинило.