Протягом першого тижня функціонування RD4U бізнес задекларував збитки від російської агресії на суму понад 9 млрд гривень. Хоча ці показники вже є значними, в Офісі Президента очікують подальшого зростання цифр, враховуючи загальні економічні втрати промислового сектору від терору РФ.
Від фіксації збитків до рахунків бізнесу та держави
Перші домовленості про створення міжнародного компенсаційного механізму для України були зафіксовані ще в листопаді 2022 року в резолюції Генеральної асамблеї ООН, зазначила для РБК-Україна голова профільного комітету ВР Єлена Шуляк.
Безпосередньо міжнародний Реєстр збитків – Register of Damage for Ukraine (RD4U), який став першим елементом цієї системи, було засновано в травні 2023 року під час саміту Ради Європи в Рейк’явіку.
“В Україні запустили еВідновлення, програму компенсації за знищене та пошкоджене житло, кошти якої громадяни можуть витратити або на ремонт житла, або на придбання нового. Але еВідновлення стосується лише житла та термінових виплат, а збитки від агресії РФ значно масштабніші. Як матеріальні, так і моральні. Потрібен був набагато складніший і ширший механізм – міжнародний”, – пояснила Шуляк.
За словами Єлени Шуляк, на кінець квітня 2026 року в RD4U надійшло майже 150 тисяч заявок у 21 відкритій категорії.
Постраждалі подають запити як по матеріальних втрат, так і по нематеріальному збитку – смерті близьких, вимушеному переміщенню або сексуальному насильству. Хоча загалом заплановано 44 категорії, до нещодавнього часу право на подачу мали лише фізичні особи.
RD4U розпочав роботу з найбільшої категорії – пошкодженого або зруйнованого житла громадян. Згодом перелік розширили, додавши заяви про втрату майна на окупованих територіях, вимушене переміщення, нематеріальний збиток і втрати ФОП. Наразі реєстр поступово охоплює все більше видів втрат, які понесли українці через війну.
Проте, за словами Шуляк, відкриття категорій для юридичних осіб і держави є якісно іншим етапом. Саме тому 29 квітня 2026 року в екосистемі відкритих до подачі категорій RD4U з’явилися ще п’ять: для юридичних осіб, держави та місцевого самоврядування: B1.1, B1.2, C1.1, C1.2, C3.1.
Категорія C3 дозволяє бізнесу задекларувати не лише фізичні пошкодження, але й втрачені доходи. За перший тиждень роботи механізму юридичні особи вже заявили про збитки на 9 млрд гривень, однак ця сума лише початок.
Єлена Шуляк зазначила: “Бізнес може фіксувати збитки від втрати контролю над активами або неможливості їх використання – це дозволяє врахувати реальні економічні втрати, а не лише вартість цегли”.
Завдяки такому підходу міжнародний реєстр зможе сформувати повну картину руйнувань української промисловості та торгівлі.
Чому бізнес давно чекав на такий механізм
Запит на фіксацію військових збитків бізнесу виник ще на початку повномасштабної війни, адже підприємцям важливо задокументувати втрати за міжнародними стандартами. Хоча RD4U не замінює внутрішню державну підтримку, він створює доказову базу для майбутніх виплат.
Єлена Шуляк підкреслила: “Прямі виплати за всі зруйновані підприємства – це занадто велике навантаження для бюджету, який фінансує оборону. Тому ми працюємо над законопроектом “Про основні принципи відновлення”, щоб допомагати бізнесу через преференції та спеціальні умови”.
Таким чином, поки Україна шукає внутрішні інструменти допомоги, Реєстр дозволяє бізнесу офіційно виставити рахунок агресору на міжнародному рівні.
Заяви буде подавати і держава
Держава та громади тепер також можуть подавати заяви в RD4U через спеціально відкриті категорії. Це дозволяє документувати збитки, завдані критичній та некритичній інфраструктурі – енергетичним мережам, мостам, водопроводам та соціальним об’єктам, які є власністю державних або комунальних установ.
Єлена Шуляк пояснила: “Руйнування електростанцій, мостів, лікарень або шкіл – це не просто пошкодження об’єкта, а удар по здатності громад надавати послуги та публічної суб’єктності держави в цілому”.
Фіксація руйнувань публічних активів у Реєстрі є ключовим кроком для майбутнього відновлення систем життєзабезпечення всієї країни.
Що буде відбуватися після подання даних
Внесення даних у Реєстр не означає автоматичного отримання коштів, оскільки RD4U лише збирає та класифікує докази. Наступним етапом стане запуск Міжнародної компенсаційної комісії, яка безпосередньо розглядатиме заяви та визначатиме суми відшкодувань.
Єлена Шуляк підкреслила: “Комісія не запрацює одразу – для цього Конвенцію повинні ратифікувати не менше 25 держав. Після її створення дані з Реєстру передадуть Комісії, яка й прийматиме рішення про компенсації”.
Для реальних виплат знадобиться ще один елемент – компенсаційний фонд. Саме він стане фінансовим джерелом для виконання рішень Комісії, яка сама по собі лише встановлює право на виплату та її розмір.
Де знайдуть кошти?
Хоча за збитки повинна відповідати сама Росія, не варто очікувати добровільних виплат найближчим часом. Тому міжнародні партнери шукають альтернативні способи наповнення компенсаційного фонду, зазначає Єлена Шуляк.
Нардеп пояснила: “Агресор несе відповідальність за шкоду Україні, але перетворити це на реальні гроші – складне практичне завдання. Оскільки добровільних виплат від РФ не буде, партнери обговорюють інші фінансові рішення”.
Серед ключових варіантів – використання доходів від заморожених російських активів та створення кредитних механізмів під їх заставу. Також розглядаються внески учасників механізму, які дозволять розпочати виплати ще до остаточного політичного врегулювання питання репарацій.
Міжнародний досвід. Що повинна врахувати Україна
Найближчим історичним аналогом для України є Комісія ООН після війни в Кувейті, яка виплатила понад 52 млрд доларів. Також важливий досвід комісій Еритреї – Ефіопії та виплат Німеччини жертвам нацизму, які демонструють важливість чітких стандартів доказування та визнання відповідальності агресора.
“Досвід Кувейта показує, що міжнародна комісія може бути реальною процедурою, яка роками обробляє масиви заяв і забезпечує виплати. Водночас це свідчить про складність процесу: такі механізми потребують стабільного фінансування та довіри до процедури”, – підкреслила Єлена Шуляк.
З цих прикладів Україна, за її словами, повинна винести чотири основні уроки: інституційна стійкість механізму, прозорі правила оцінки збитків, готовність до мільйонів заяв і паралельна підготовка джерел фінансування ще до прийняття фінальних рішень.