У суспільстві досі існують певні міфи та зайві страхи щодо “норм” поведінки в храмах. У зв’язку з цим в ПЦУ пояснили, чому насправді люди вшановують ікони та як це робити правильно.
Основне:
- Крайнощі: у ставленні до ікони не повинно бути ні заперечення, ні повного обожнювання.
- Суть вшанування: віруючі шанують не матеріальний об’єкт (дошку чи фарбу на ній), а особу, зображену на іконі.
- Цілунки чи ні: прикладання та цілування ікон – це не обов’язок, а давня благочестива традиція.
- Альтернатива: якщо є якісь застереження, достатньо просто вклонитися святині або прикластися до неї чолом.
- Головні заборони: не слід цілувати образи в обличчя (краще в руку, ногу або край одягу), а також прикладатися до ікони з нафарбованими губами чи демонстративно її протирати.
- Важлива порада: не варто цілувати зображення не святих осіб або тварин (наприклад, змія, якого вражає зброєю святий Юрій).
Дві крайнощі у ставленні до ікон
Українцям розповіли, що історично відомі дві крайнощі у ставленні до ікон:
- перша – повне заперечення (коли іконоборці взагалі відкидають вшанування будь-яких зображень Сина Божого та святих);
- друга – повне обожнювання (коли в іконах бачать майже втілення самого Бога та святих).
“Обидві ці крайнощі засудив і відкинув Сьомий Вселенський Собор ще в 787 році”, – зазначили в ПЦУ.
Як насправді вшановують ікони в ПЦУ
Віруючим нагадали, що ПЦУ вшановує ікони “як святині”.
Але прославляють при цьому “не саму ікону” (як конкретну матеріальну річ, виготовлену майстрами з дощок і фарби або з інших матеріалів).
Замість цього шанують “лице, яке на ній зображене”.
Зазначається, що ікона – це “образ, художнє зображення Господа нашого Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці, ангелів або святих”.
“Видимим чином вшановуючи ікони та угодників Божих, через них ми віддаємо славу Богу як первообразу і єдиному джерелу святості. Так ми спонукаємо і самих себе через віру, втілену в дії, ставати живими іконами, образами Божими в цьому світі”, – пояснили в ПЦУ.
Чи правда, що ікона може “здійснити чудо”
В ПЦУ повідомили, що “з життя Церкви, з численних особливих подій, описаних у біблійних книгах і в житіях святих” відомо про “безліч прикладів здійснення чудес угодниками Божими” та “чудотворних ікон”.
При цьому українцям відповіли на важливе питання: чи правда, що “сама ікона зцілює, здійснює чудо”.
“Ні, не ікона сама по собі творить чудеса, оскільки це неможливо ні для дошки, ні для фарб, ні для зображень. Але чудеса здійснюються Богом за молитвами перед іконою, за заступництвом Пречистої Богородиці та святих”, – пояснили в ПЦУ.
Чому віруючі прикладаються до ікон
Прикладання до ікон, за інформацією ПЦУ, є формою:
- вшанування;
- благочестивого привітання;
- прояву любові до зображених на іконах Господа, Божої Матері, святих або ангелів.
“Коли людина відчуває любов до когось, вона, як правило, схильна проявляти це певними зовнішніми діями – так, однією з форм прояву любові до Господа, Богородиці, святих є цілування їх святих образів, ікон”, – додали в ПЦУ.
Отже, “поклоняючись перед образами, з вірою і благоговінням цілуячи їх, ми виявляємо повагу і любов до зображених на іконах“.
Як вшанувати ікону в храмі: поради ПЦУ
В ПЦУ також поділилися основними порадами щодо вшанування ікон у храмі:
- підходити до них слід не поспішаючи і не відштовхуючи інших;
- при цьому варто подумки проговорювати молитву;
- підходячи до ікони, прийнято двічі перехреститися з поясним поклоном;
- потім – прикластися до неї (на знак поваги і любові до зображеної особи);
- після цього – перехреститися в третій раз, поклонитися (цілувати) і відійти.
“До ікони можна прикладатися і чолом, але традиційно здійснюється цілування ікони“, – зазначили в ПЦУ.
При цьому цілувати ікону потрібно один раз (навіть якщо на ній зображено кілька святих).
“Цілування ікон слід здійснювати з благоговінням”, – додали в ПЦУ.
Водночас зазначається, що:
- не варто цілувати священні образи безпосередньо в обличчя;
- прикладатися або цілувати краще в руку чи ногу зображеного на святому образі, в край одягу тощо;
- слід уникати цілування не святих осіб і тварин, які можуть бути присутніми в образі на іконі (наприклад, змія, якого вражає зброєю святий Юрій).
“З очевидних гігієнічних міркувань не слід прикладатися до ікон нафарбованими губами“, – повідомили в ПЦУ.
Нарешті, не варто також демонстративно протирати ікону перед власним цілуванням.
Чи обов’язково цілувати ікони
В ПЦУ розповіли, що прикладання і цілування ікон:
- не є обов’язком;
- але благочестива і давня традиція.
“Не є визначальним, яким саме чином прикладатися до святого образу”, – пояснили українцям.
Набагато важливіше:
- мати в серці живу віру в Господа нашого Ісуса Христа;
- вміти молитися серцем і розумом;
- любити і поважати не лише святих, але й своїх ближніх.
“Якщо є певні застереження, то достатнім проявом вшанування святинь (хреста, ікон, святих мощей) може бути поклоніння/поклон перед ними, без цілування”, – підсумували в ПЦУ.