Поки турецькі виробники отримують підтримку з боку держави, українські тепличні господарства змушені змагатися в умовах війни та високих витрат.
Основне:
-
Імпорт томатів в Україну у 2025 році зріс на 31%.
-
Туреччина у 2026 контролює понад 60% українського ринку імпортних помідорів і зберігає своє домінування протягом багатьох років.
-
Дешевший імпорт не завжди свідчить про демпінг, але створює значний тиск на український ринок.
-
Антидемпінгові механізми існують, проте аграрний сектор майже не використовує їх через складність та високу вартість процедур.
-
Навіть якщо порушення буде підтверджено, питання обмеження імпорту з ЄС чи Туреччини може швидко перейти з економічної площини у політичну.
З кінця 1990-х років Туреччина залишається незмінним лідером на українському ринку імпортних томатів, стабільно забезпечуючи близько 75% усіх зовнішніх постачань.
Проте 2025 рік став критично важливим моментом: частка турецької продукції в імпорті зросла до рекордних 82%, а негативне торговельне сальдо за цією позицією досягло 140,4 млн доларів.
Ситуація почала змінюватися у липні 2025 року. Уряд, після проведення відповідних розслідувань, запровадив антидемпінгові мита на свіжі томати та огірки з Туреччини.
В результаті вже у перші місяці 2026 року статистика зафіксувала певне зниження турецької експансії: частка імпорту з цієї країни у січні-квітні зменшилася до 63%.
Читайте також: Україна може отримати понад 6 млрд євро від ЄС, але Польща проти, – ЗМІ
Чітка демаркація: що таке демпінг
Сам по собі дешевший імпорт не є порушенням правил торгівлі.
Щоб говорити про демпінг або субсидування, необхідно довести конкретні юридичні факти: що товар продається в Україні дешевше, ніж на внутрішньому ринку країни походження, або що виробник отримує специфічну підтримку від держави, яка робить конкурентні умови нерівними.
На практиці знайти і підтвердити ці факти дуже складно, інколи це неможливо.
“Без проведення офіційного антидемпінгового чи компенсаційного розслідування неможливо стверджувати, що польські сири, турецькі томати чи інша продукція імпортуються саме на демпінгових умовах”, – пояснила у коментарі РБК–Україна партнер юридичної фірми “Ілляшев та Партнери”, керівник практики міжнародної торгівлі Олена Омельченко.
Чому виграє імпорт
Брюссель зберіг для себе значно ширші можливості підтримки аграрного сектору ще під час формування системи СОТ. Україна, вступаючи до організації у 2008 році, прийняла набагато жорсткіші зобов’язання.
Наявність цього важеля дійсно може впливати на конкурентоспроможність імпортної продукції на українських полицях та створювати додатковий тиск на місцевих виробників.
“Більшість таких програм є легальними та відповідають правилам СОТ”, – підкреслює Омельченко.
Щодо Туреччини ситуація інша. Україна раніше запровадила антидемпінгові мита на турецькі томати та огірки, і ця система дійсно працює. Але Анкара тиснула на двосторонніх переговорах, намагаючись домогтися їх скасування, – питання давно вийшло за межі юридичної площини.
У ході міжурядових зустрічей Туреччина постійно наполягає на їх перегляді або скасуванні.
Непереборне протиріччя
Чи реально застосувати захисні заходи щодо ЄС? Формально – так. Практично – вкрай складно.
Український аграрний сектор має ті ж інструменти торговельного захисту, що й металургія чи хімічна промисловість. Але через велику кількість дрібних виробників та відсутність консолідованої позиції, вкрай важко зібрати масив доказів, необхідний для міжнародного представництва.
Навіть якщо окрема галузь доведе демпінг чи субсидування, держава буде змушена зважувати інтереси виробників із ширшими національними інтересами України.
Безумовно, у цьому випадку не обійтися без сміливих кроків на політико–дипломатичному рівні, які торкатимуться економічної інтеграції до ЄС.
Важко спрогнозувати, як подібна адвокація вплине на взаємовідносини за безпрецедентного рівня підтримки, який Україна отримує від європейських партнерів під час війни.
Українські виробники часто ставлять питання: чому ми не захищаємо свій ринок від європейського імпорту?
“Але варто поставити і зустрічне питання: чи готові ми одночасно вимагати закриття українського ринку для окремих європейських товарів та зберегти максимально відкритий доступ української продукції до ринку ЄС? У нинішніх умовах це взаємопов’язані питання”, – резюмувала Омельченко.
Читайте також: Україна ризикує втратити 1,75 млрд доларів. Названі перші наслідки CBAM для України
Чи є вихід?
Проблема України полягає не лише в тому, щоб “закрити ринок” від чужого імпорту. Значно важливіше створити умови, за яких український виробник зможе конкурувати на рівних.
Для цього необхідні три складові:
-
більш ефективні інструменти державної підтримки виробників;
-
покращена здатність галузей об’єднуватися та захищати свої інтереси;
-
системна робота з торговельним захистом там, де є реальні докази демпінгу або субсидування.
Український уряд вже має правові механізми для захисту внутрішнього ринку. Питання в тому, чи готовий бізнес ними користуватися, а держава – вибудовувати довгострокову політику, яка не просто реагує на дешевий імпорт, а створює для національного виробника умови справжньої конкуренції.
Україна не програє торговельну війну через слабке законодавство. Вона програє її там, де нерівні умови виробництва та експорту ще не стали предметом системного державного рішення.