В Україні спостерігається підвищення цін на сіль внаслідок втрати підприємства Артемсіль. Які заходи були вжиті для компенсації дефіциту та хто взяв на себе цю відповідальність?

Втрата “Артемсолі”, потужність якої становила 7 млн тонн на рік і яка задовольняла майже всі потреби України, призвела до суттєвих змін на ринку. Роздрібна торгівля, дорожні служби та промисловість кардинально змінили свої підходи та відкрили можливості для постачальників з Єгипту та Туреччини.

Хто з нових і вже існуючих учасників ринку намагається замінити “Артемсіль” та чи зможе Україна найближчим часом зменшити свою залежність від імпорту – читайте в матеріалі РБК-Україна.

Читайте також: Соляна безпека на паузі? Що відбувається навколо корпоративного конфлікту на Тереблянському родовищі

Основні моменти:

• Зупинка гіганта: після руйнування “Артемсолі” промисловість і роздрібна торгівля були змушені терміново перейти на імпорт.
• Тереблянське соляне родовище: остаточне вирішення корпоративного конфлікту навколо “Катіон Інвест” дозволить підприємству вийти на повну потужність.
• Чорноморський солезавод: став першим діючим заводом в Україні, який переробляє імпортну сировину на готову харчову сіль.
• Дрогобицька солеварня: найстаріше діюче підприємство країни збільшило виробництво втричі, але покриває лише локальний попит Львівщини.
• Обсяги імпорту: скорочення на 46% сталося не через відновлення галузі, а через падіння споживання внаслідок війни та міграції.
• Ціна солі зросла на 24% з 2022 року, що вписується в загальне зростання цін.

Внаслідок окупації Соледару Донецької області навесні 2022 року було зруйновано “Артемсіль” – найбільший солевидобувний завод України, який займав близько 90% ринку і мав потужність понад 7 млн тонн на рік. Лише у 2021 році підприємство відвантажило 1,9 млн тонн солі різних видів, з яких 744 тисячі тонн – на експорт. Його втрата стала серйозним викликом, насамперед для промислових споживачів.

“В Україні найбільшу частку споживання займала технічна протиожеледна сіль для доріг. Решту ділили харчовий сегмент і промислове виробництво. Зокрема, найбільшими споживачами були маріупольський завод “Азовсталь” (тепер зруйнований) та “Карпатнафтохім” (тепер не працює)“, – зазначив РБК-Україна директор з розвитку “Геологічної інвестиційної групи” Дмитро Кащук.

Оскільки “Артемсіль” контролювала майже весь ринок, швидкої заміни їй не було. Тож країні довелося адаптуватися одразу на двох фронтах: розвивати власний видобуток на інших родовищах і різко нарощувати імпорт.

Фото: хто зараз виробляє сіль в Україні та скільки. Дані підприємств (інфографіка РБК-Україна)

Сіль на рану: як закарпатське родовище потрапило у скандал

Після втрати “Артемсолі” нового значення набуло Тереблянське соляне родовище, розташоване в Закарпатті. Воно є одним з найперспективніших в Україні завдяки значним запасам кам’яної солі: 15,5 млн тонн за категорією С1 і 505,4 млн тонн із невизначеним промисловим значенням за категорією С2.

Вважається, що родовище здатне на 100% забезпечити потреби України у технічній солі, якби його роботі не заважав корпоративний конфлікт.

Видобутком кам’яної солі з Тереблянського родовища займається компанія ТОВ “Катіон Інвест”. Вона у 2017 році отримала спеціальний дозвіл на видобування, а у 2022 році розпочала будівництво соляної шахти.

У 2023-2024 роках на родовищі було видобуто близько 6,1 тисяч тонн солі. У 2026 році “Катіон Інвест” планувала вийти на проєктну потужність 450 тисяч тонн на рік. Проте у 2024 році підприємство призупинило роботу через внутрішній конфлікт між власниками та акціонерами, а родовище опинилося на межі техногенної катастрофи.

“У листопаді 2025 року нас намагалися рейдерськи захопити. Незаконно змінили директора – призначили колишнього депутата Прилуцької міськради, людину, підконтрольну Омельяненко. І той одразу продав спецдозвіл на користування надрами якійсь компанії з Прилук. Мене поновили на посаді через антирейдерську комісію Мін’юсту, переоформлення спецдозволу я заблокував”, – зазначив у коментарі РБК-Україна директор “Катіон Інвест” Сергій Кондратьєв.

Утім, сторона міноритарного співвласника Ігоря Герея (5% частки), що пов’язана з Оксаною Омельяненко (45% через АТ “ЗНВКІФ “Юкон””), заперечує звинувачення в рейдерстві.

Вони стверджують, що зміна директора в листопаді 2025 року відбулася законним шляхом через системні порушення попереднього керівництва (Сергія Кондратьєва), які призвели до накопичення боргів, зупинки видобутку та загрози техногенних ризиків на об’єкті.

На їхню думку, призначення Олександра Прозура мало розблокувати роботу підприємства. Зокрема, Герей наголошував, що Кондратьєв паралізував компанію, уникаючи загальних зборів учасників і не надаючи звітність.

Щодо спроби відчуження спецдозволу на користування надрами в грудні 2025 року – ключового звинувачення з боку Кондратьєва – сторона Омельяненко-Герея публічних коментарів не надавала. Робоча група Держгеонадр у підсумку відмовила в погодженні зміни користувача через податковий борг і недостовірні відомості в документах.

Читайте також: На Закарпатті добули першу сіль з Тереблянського родовища

Попри затяжний конфлікт, компанія все ж таки поновила видобуток технічної солі. За інформацією Opendatabot, у 2025 році фінансові показники ТОВ “Катіон Інвест” почали демонструвати позитивну динаміку: відновилася рентабельність підприємства та значно зріс чистий прибуток.

Сергій Кондратьєв підтвердив РБК-Україна, що підприємство працює і вже минулої осені та зими розпочало поставки технічної солі. Зараз українські компанії активно закуповують сіль з Тереблянського родовища на наступний сезон 2026-2027 років.

Фото: видобуток технічної солі на Тереблянському соляному родовищі (t.me/zakarpatskaODA)

Хороші перспективи для родовища відкривають не лише величезні поклади солі, а й її технічні характеристики. Як зазначає Дмитро Кащук, сіль із Тереблянського родовища хімічно є дуже чистою. Це дає змогу розвивати розсолопромисловість, а також виробництво таблетованої солі та солі вакуум-вивареної класу “Екстра”.

Крім того, важливою особливістю тереблянської солі є її низька ціна, зумовлена високою плавильною здатністю.

“Тереблянська сіль має плавильну здатність 16 – це означає, що один кілограм розплавляє 16 кілограмів льоду. Для порівняння, в єгипетської солі цей показник близько 5. Тобто нашої солі треба втричі менше, відповідно – менше витрат на саму сіль, менше рейсів вантажівок, менше роботи”, – пояснює Кондратьєв.

Розв’язання корпоративного конфлікту та відновлення повноцінної роботи на Тереблянському родовищі, пояснили РБК-Україна в Національній асоціації добувної промисловості України (НАДПУ), дозволить не лише повністю задовольнити потребу України в технічній солі, а й істотно покрити попит на харчову.

Сіль з лиману: Чорноморський завод планує покрити увесь ринок

Ще у 2024 році в Україні розпочалося будівництво єдиного в країні солезаводу, який перетворює імпортну сировину на стандартизовану та готову до споживання сіль.

Потужність Чорноморського солезаводу складає 15 000 тонн солі на місяць. Підприємство використовує інноваційні технології для глибокого очищення солі та залучає фахівців із турецької компанії Salt Plus. Очікується, що завод буде здатний покрити 50% внутрішнього попиту на сіль.

Фото: технології виробництві солі на Чорноморському солезаводі (saltua.com.ua)

Чорноморський солезавод мав розпочати роботу у січні 2026 року. Проте, як розповів у коментарі РБК-Україна СЕО компанії Віталій Руденко, запуск основної лінії довелося відтермінувати з кількох причин.

Спочатку проблеми були пов’язані з аномальними морозами та перебоями з електроенергією. Згодом виникли ускладнення з турецькими підрядниками, які були завантажені запуском виробничих ліній в інших країнах. І лише на початку травня розпочалися роботи з налагодження випуску солі.

“З середини травня ми почали випускати продукцію на основній лінії: сіль харчову різних фракцій, а також у різному фасуванні – мішках по 25 кг, біг-бегах, також продукція може йти насипом. Можна сказати, що всі потужності підприємства наразі вже запущені. Виробництво виходить у цикл постійної роботи”, – зауважує Віталій Руденко.

Відкриття Чорноморського солезаводу після руйнування “Артемсолі” має позитивні наслідки не лише для ринку, а й для значно важливішого – робітників втраченого підприємства. Вони отримали можливість передавати свої знання та досвід на нових виробництвах.

Наприклад, за словами Руденка, на Чорноморському солезаводі працює головний інженер “Артемсолі”. Він допомагає у розробці технологій, проєктуванні та пошуку компаній, здатних надати технологічні рішення для переробки солі.

Однак тут існує проблема: раніше в Україні практично не було підприємств, які видобувають сіль шляхом випаровування із соляного розчину. Тому, додає Руденко, достатньої кількості фахівців такого напрямку наразі немає.

У певних аспектах попередній досвід допомагає, а в інших – не відповідає специфіці роботи, з якою ці люди стикаються зараз.

Наразі Чорноморський солезавод орієнтується на переробку імпортної сировини. Але існує перспектива видобутку солі з Куяльницького лиману – природного джерела сол