Ціна на сіль зростає, а попит зменшується – які процеси відбуваються на українському ринку солі?

Після втрати монопольного виробника на початку повномасштабного вторгнення вітчизняний ринок солі нарешті стабілізувався. У 2025 році обсяги імпорту солі зменшилися на 26,6%, а в грошовому еквіваленті – впали на 29%. Проте в цьому році ціни можуть підвищитися.

Головне:

• Імпорт солі у 2025 році знизився до 415,2 тисяч тонн, а вартість – до 49,6 млн доларів
• Ціна солі зросла на 24% з 2022 року (з 29 грн/кг до 36 грн/кг) і навряд чи зменшиться через високі витрати на логістику та валютні ризики
• Єгипет став основним постачальником, замінивши Білорусь – на нього припадає понад 50% імпорту
• Нові учасники намагаються заповнити ринок: Чорноморський солезавод, Тереблянське родовище та інші
• Повне самозабезпечення можливе за 3-5 років за умови стабільної роботи вітчизняних підприємств.

Навесні 2022 року через окупацію Соледару Донецької області Україна втратила “Артемсіль” – найбільше підприємство з видобутку солі в країні, яке займало близько 90% ринку і мало потужність понад 7 млн тонн на рік.

Країна опинилася перед необхідністю: адаптуватися в умовах реального часу, розвиваючи власний видобуток і різко збільшуючи імпорт. Вже у 2022 році закупівлі з-за кордону зросли майже втричі – до 284 тисяч тонн, а витрати зросли в сім разів.

Найбільший удар отримали промислові споживачі. Дорожники Волині на осінньо-зимовий сезон 2022–2023 мали лише 20% від необхідного запасу технічної солі. Хмельницький потребував 2 тисячі тонн – і також їх не мав. По всій країні служби були змушені терміново шукати альтернативи й переплачувати за імпорт.

“Внутрішнє споживання найбільше складалося з технічної протиожеледної солі для доріг. Інші частини розподілялися між харчовим сегментом і промисловим виробництвом. Найбільшими споживачами були маріупольський завод “Азовсталь” та “Карпатнафтохім” – обидва наразі не працюють”, – зазначив РБК-Україна Дмитро Кащук, директор з розвитку “Геологічної інвестиційної групи”.

Єгипет замість Білорусі: нова географія поставок

До війни основним зовнішнім постачальником солі для України була Білорусь – у 2021 році на неї припадало понад 71,5 тисяч тонн із загального імпорту, що перевищував 100 тисяч тонн. Після 2022 року ця модель була повністю зруйнована.

Спочатку лідерство перейшло до Туреччини, але вже з 2023 року основним постачальником став Єгипет – наразі на нього припадає близько 50% усього імпорту.

Серед інших ключових партнерів – Туреччина, Румунія та Польща. Змінилася не лише географія, а й логістика: закриття чорноморських портів, переорієнтація на маршрути через ЄС та Дунай, високі витрати на фрахт і воєнні ризики суттєво підвищили вартість доставки.

Якщо до війни середня ціна імпортної тонни становила близько $90, то вже у 2022–2023 роках вона перевищила 220 доларів. Це означало, що навіть при зниженні ринкових цін у світі Україна платила значну надбавку за логістику та ризики.

Вартість імпорту тонни солі протягом п’яти років:

• 2021 рік – 87 доларів;
• 2022 рік – 223 долари;
• 2023 рік – 163 долари;
• 2024 рік – 124 долари;
• 2025 рік – 119 доларів.

За даними Міністерства фінансів, середня ціна солі в Україні з початку повномасштабного вторгнення зросла приблизно на 24% – з 29 грн/кг у 2022 році до 36 грн/кг у 2026-му. Така динаміка вписується в загальне зростання цін на продовольство і не виглядає аномальною.

Чому падає імпорт – і чому це не привід для радості

Показники останнього року свідчать про стабілізацію ринку. Але в Національній асоціації добувної промисловості України (НАДПУ) попереджають: радіти ще зарано.

По-перше, в країні зменшилася кількість кінцевих споживачів – через вимушену міграцію мільйонів українців та окупацію частини територій.

По-друге, великі промислові споживачі технічної солі – металургійні та хімічні гіганти – уповільнили або зовсім зупинили свою діяльність.

По-третє, теплі зими зменшили потреби дорожніх служб у протиожеледних матеріалах.

Нарешті, імпортери розпочали 2025 рік з рекордними залишками складських запасів, накопичених у 2024 році.

Отже, скорочення імпорту – це переважно зменшення попиту, а не прогрес у відновленні власного виробництва.

“Скорочення імпорту відбувається не через стрімке відновлення української соляної галузі, а внаслідок значно менш оптимістичних факторів – сезонності та загального зменшення споживання в країні”, – підсумовують в НАДПУ.

Внесок вітчизняних виробників в стабілізацію ситуації

Українські виробники солі поступово збільшують свою присутність на ринку. Наприклад, Чорноморський солезавод, відкритий у травні 2026 року, вже виробляє до 15 тисяч тонн харчової солі на місяць.

В перспективі підприємство планує перейти на власну сировину з Куяльницького лиману. Це теоретично дозволить закрити весь внутрішній харчовий сегмент.

Тереблянське родовище на Закарпатті, незважаючи на затяжний корпоративний конфлікт, відновило видобуток і вже постачає технічну сіль на сезон 2026-2027 років з проєктним потенціалом 450 тисяч тонн на рік.

Прогноз: коли Україна знову забезпечить себе?

У НАДПУ прогнозують, що у 2026 році імпорт солі продовжить знижуватися і може скоротитися до 300-380 тисяч тонн. Але повного повернення до довоєнної моделі не буде – і це, можливо, навіть на краще.

У середньостроковій перспективі (3-5 років) повне самозабезпечення є реальним, але за однієї умови – стабільна робота Тереблянського родовища. Якщо підприємство досягне проєктної потужності 450 тисяч тонн на рік, Україна зможе не лише закрити потребу в технічній солі, а й значно зменшити залежність від імпорту харчової.

Реалістичніший сценарій найближчих 1-2 років – формування системи кількох регіональних виробників замість колишнього монополіста.

“Сіль у нас буквально лежить під ногами – питання лише в тому, хто і коли її підніме, – резюмує Дмитро Кащук. – Запаси, підприємці і потреба є. Залишається питання системності та часу”.

Читайте також: Соляна безпека на паузі? Що відбувається навколо корпоративного конфлікту на Тереблянському родовищі