Журналісти ставлять майже однакове запитання: чому Дональд Трамп поводиться так і чи може він відвернутися від Путіна?
Чесно кажучи, це питання, напевно, більше до психологів, ніж до політичних експертів. Можу лише здогадуватися, скільки людей у різних аналітичних установах світу щодня намагаються зрозуміти черговий пост чи виступ нинішнього президента США. Але якщо спростити, то Трамп робить саме те, що обіцяв. Він діє асинхронно. І цим вводить в оману практично всіх.
Тут немає звичної лінійності. Як мені розповідали різні люди, Трамп утримує увагу на чомусь одному не більше 15 хвилин. Потім переходить на нову тему, далі — на іншу. Постійне переключення між темами має навіть медичний термін, але хто може про це натякнути, якщо Трамп вважає себе найздоровішою людиною на землі?
Натомість замість очікуваної логіки рішень виникає інший принцип: я хочу зробити так — і зроблю, незалежно від того, що мені кажуть. А далі — це вже ваші проблеми, як ви будете з цим жити.
Це своєрідний виклик від людини у віці, яка, хоч як це дивно не звучало, прямо зараз впливає і на мою родину, і на родини моїх друзів, і на якусь зовсім незнайому сім’ю десь у Данії. Колись Трамп називав це політикою “стратегічної невизначеності“. От тепер ми нарешті побачили, як це реалізується на практиці.
І це навіть не бізнесова стратегія. Тут швидше йдеться про відчуття власної величі. Коли ти настільки впевнений у собі, що правила більше не мають значення. Бо, як відомо, боги не помиляються. І навіть у туалет не мають часу ходити — бо як тоді світ може обійтися без них?
У цьому є щось від месіанства. Після замаху в передвиборчий період все це має ще більше загострення. І тут ми часто помиляємося, вважаючи, що месію можна в чомусь переконати. Він не піддається переконанню. Трамп просто знає, що він правий. У всьому. Нуль сумнівів. Крапка.
Тому не варто очікувати, що він раптом перестане підтримувати Путіна (бо месія сам обирає, хто йому до вподоби) і “спуститься з небес”. Хіба що — заради чергового піар-ефекту. І, звісно, заради оплесків простих людей, які досі не подарували йому омріяну з дитинства іграшку — якусь там Нобелівську премію миру.
Трамп насправді прагне одного — змусити світ полюбити себе. Безумовно. Без зайвих запитань. Інакше — заради чого все це?
Джерело
Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.