Лікар-ендокринолог: серцево-судинні захворювання і діабет тепер діагностують у 35-40 років
Про те, як війна примушує українців перебувати в постійному стресі і збільшує кількість захворювань. Розмова в деталях із Яніною Саєнко, кандидаткою медичних наук, лікарем-ендокринологом, керівницею відділу вивчення вік асоційованих кардіометаболічних захворювань в Інституті геронтології імені Чеботарьова Національної академії медичних наук України
Пані Яніно, ну ось дійсно, медики вже стверджують, що, зокрема, інфаркти, інсульти помолодшали в середньому на 10-15 років, зростає кількість хворих на діабет. І все це через, в першу чергу, через наші хвилювання, через те, що ми переживаємо під час зараз великої війни. Що ви спостерігаєте, як лікарка, яка, по суті, спеціалізується, так би мовити, на такому терміні, як кардіодіабет. Наскільки ці хвороби зараз поєдналися?
Так, дійсно, ви абсолютно праві. Війна негативно вплинула на стан здоров’я всіх українців. І беззаперечно, зростає кількість пацієнтів із так званими кардіометаболічними захворюваннями, із серцево-судинними захворюваннями, із цукровим діабетом, зокрема. Якщо раніше ми були звиклі до того, що серцево-судинні захворювання і діабет, ми діагностували частіше у людей, наприклад, 50 років, 55 років, 60 років і старше, то на сьогоднішній день ми маємо пацієнтів, які віком 35 років, 40 років і старше. Дійсно, війна – це є потужний стресовий фактор, і ми всі з вами, і ми з вами також, переживаємо цей стрес вже кілька років. І кожен день ми слідкуємо за новинами, слідкуємо за ракетами, шахедами і так далі. Ми не спимо так, як потрібно, спати, ми не маємо достатньо кількість сну. Ми не збалансовано, харчуємося. Ми не маємо ту кількість фізичного навантаження і той об’єм фізичного навантаження, який ми маємо. І, звичайно, через це зростає кількість пацієнтів із такими серйозними захворюваннями. Беззаперечно, на мій погляд, ще є важлива проблема це те, що наше населення запізно звертається до лікарів. Якщо ми повернемося до того терміну, який ви сказали, кардіодіабет або кардіометаболічні захворювання, які ми разом із моїм директором впроваджуємо в нашій країні, то це захворювання, які, мабуть, турбують наших українців, наше населення, наших людей, тоді, коли вони вже мають серйозні прояви. Адже підвищений рівень артеріального тиску, чи підвищений рівень холестерину, чи підвищений рівень глікемії – це ті показники, які не турбують наших пацієнтів. Тобто, іншими словами, вони не болять. Тому що, коли болить зуб, ми його відчуваємо. А підвищений тиск, і особливо серед нашого населення, є ще такий термін, як робочий тиск. Хоча це зовсім неправильно, тому що є цільові цифри артеріального тиску. Ну і саме своєчасна перевірка або своєчасний контроль цих показників, він повинен приводити наших пацієнтів до своєчасного огляду. А, на жаль, наші люди, Вони пізно звертаються до лікарів, і через те ми маємо уже таку велику кількість пацієнтів із серйозними ускладненнями, з декомпенсованим цукровим діабетом, із першодіагностованим інфарктом міокарда, інсультом, гіпертонічною хворобою, дисліпідемією.
фото: gettyimages
Тобто українці, і на своїй практиці знаю, ми йдемо до лікарів, коли вже заболить, а краще запобігти цій хворобі. А, на вашу думку, як це можна зробити? Як в умовах зараз суцільного стресу запобігти або зменшити той поріг хвилювання, зменшити той поріг, в кого велике фізичне навантаження, збільшити, тому, кому потрібно фізичне навантаження, аби серце дійсно працювало. Як себе вберегти? Які поради запобігання хвороби?
На мій погляд, основне – це профілактика захворювань. Це своєчасний контроль, своєчасне спостереження і своєчасне звернення до лікарів. Наприклад, на сьогоднішній день кожній людині віком 35 років і старше потрібно один раз на рік перевіряти рівень глюкози крові. Потрібно обов’язково контролювати свій артеріальний тиск, потрібно перевіряти рівень ліпопротеїдів, потрібно проводити онкоскринінг, ми знаємо, потрібно робити рентген легень, жінкам проходити огляд гінеколога, чоловікам проходити огляд уролога і так далі. Тобто, ті необхідні обстеження, які має обов’язково порадити сімейний лікар. Для цього має бути, знаєте, така культура медицини, культура профілактичного огляду. Ми маємо спрацювати на профілактику, на випередження, щоб не потім лікувати уже захворювання з ускладненнями, а все-таки маємо своєчасно діагностувати. Це стосується також і онкозахворювань. Чим раніше ми діагностуємо, тим більше шансів і більше ймовірності взагалі вилікувати це захворювання. Щодо впливу стресу. Ми дійсно маємо навчитися, на жаль, жити в цьому стані хронічного стресу. Що потрібно бути? Потрібно мати обов’язково фізичне навантаження. Найкраще фізичне навантаження це ходьба, їзда на велосипеді, плавання. Дуже добре працюють групові заняття, наприклад, заняття танцями, парними танцями, чоловіки і жінки. Дуже гарно працює хоровий спів, і доведено, що хоровий спів позитивно впливає. Техніки релаксації, техніки медитації – це все те, що буде сприяти зниженню рівня стресу, буде синтезуватися менше гормонів стресу, і це дійсно буде менше впливати на розвиток і прогресування серцево-судинних захворювань.
фото: facebook/metabolic.ua
А ось, чи правда, що у людей, які пережили окупацію, найчастіше виявляють діабет, якого раніше не було, і, можливо, людина взагалі вела здоровий спосіб життя, а після перебування на окупованій території просто виявляється, ця хвороба, як нізвідки.
Так, ви абсолютно праві. На жаль, ті люди нашої країни, які пережили окупацію, які пережили це жахіття, серед такої категорії пацієнтів більше виявляється цукрового діабету і більше виявляється серцево-судинних захворювань. Тому що чим довший період вони були в окупації, тим більший був рівень стресу, тим більше тривалість була незбалансованого харчування, відсутність фізичної активності, вплив екологічних, генетичних чинників їх теж ніхто не скасовував у цей період часу, і, беззаперечно, це вплив гормонів стресу, які провокували розвиток і прогресування інсулінорезистентності, порушення вуглеводного обміну. Відсутність до доступу своєчасної медицини також була у цих пацієнтів. І навіть якщо вони вже мали якісь захворювання на ранніх етапах, якщо вони їх лікували в той період часу, в період окупації, вони не могли їх контролювати, не могли навіть приймати ліки, адже ми пам’ятаємо, що на початку війни наші пацієнти, на жаль, мали навіть обмеження до інсулінів, до таких життєво необхідних медикаментозних засобів і особливо гостро це було серед того, населення, яке було в окупації, або ж на тих великих територіях, де велись активні бойові дії.
фото: gettyimages
Досить багато історій. Я особисто знаю, що на окупованих територіях люди, які мають хронічні захворювання, по суті, втратили доступ до медикаментозного лікування, яке було у них до війни. Тобто знайти ці препарати зараз, отримати якісь російські аналоги або складно, або дорого, або вони просто не лікують того, що має зараз та людина зі своїм здоров’ям. А ось, пані Яніно, а загалом, якщо говорити про ендокринну систему під час війни, наскільки вона вразлива? Наскільки ми можемо її втримати від розвитку певних хвороб?
Так, дійсно, ендокринна система, вона вразлива під час війни. Особливо війна взагалі є величезним тригером до розвитку і ендокринних порушень, і серцево-судинних захворювань, і тих захворювань кардіометаболічних, про які ми сьогодні говоримо, в тому числі і вираженому порушенню метаболічного контролю. Щодо захворювань ендокринних, саме гормональних порушень, дійсно стресовий фактор впливає. Підвищеному синтезу або підвищеній секреції стресових гормонів, які будуть впливати і сприяти розвитку порушень і функції щитоподібної залози, і розвитку, і прогресування цукрового діабету, і тим чи іншим чином, будуть впливати також на прогресування гіпертонічної хвороби. Чим можемо допомогти? Це, безумовно, потрібно навчатися керувати своїм стресовим станом, тобто, застосовувати ті методики, про які ми вже з вами поговорили. Можливо, знаєте, тут в студії досить легко надавати такі поради, але важко з ними справитися. Тому що основним, мабуть, чинником для того, щоб збалансувати гормональний рівень, можливо, не основним, але важливим чинником, це є якісний, повноцінний сон. Мабуть, ми зараз не знайдемо тих українців, які мають якісний повноцінний сон. Тобто, треба спати 7-8 годин, в темній, прохолодній кімнаті, без девайсів, лягати спати до 23-ї години. Ми всі з вами спимо і моніторимо новини, тому що в нас традиційно розпочинається о 23-й годині тривога. І, звісно, це те, що порушує наш гормональний статус.
фото: gettyimages
Дійсно, старіє українська нація, і ми бачимо зараз особливо багато молоді виїжджає за кордон на навчання. Люди середнього віку, жінки також вимушені залишати заради безпеки Україну. Залишається чимало людей віком 60-65+, люди, які вже не збираються полишати батьківщину, полишати домівки, до яких звикли. І це, по суті, відсоток старіючих українців зростає. Як, можливо, працювати із цією групою людей? Як підтримати їхнє здоров’я? Як зробити так, аби вони ще були активними членами суспільства, працювали, тому що ось і в Інституті демографії зазначають, що зараз саме на цю категорію людей необхідно робити ставку, аби Україну відбудовувати, аби забезпечити бізнеси, компанії робочими руками і відбудовувати нашу державу.
Так, так звана срібна економіка. Я хочу вам сказати, що дійсно старіння населення це глобальна тенденція в усьому світі, а в Україні ця проблема, вона ще є більш серйозною через ті фактори, які ви сказали, що дуже багато молодих людей, молодих українців через війну змушені були залишити Україну. Ми з вами, до речі, в Україні і в студії сьогодні. Що потрібно? На мій погляд, це, звичайно, потрібно підтримувати людей, які віком 60 і старше. Мабуть, ми з вами всі разом пам’ятаємо, що раніше, так і знаєте, було прийнято: а, якщо це вже людина 60 років, ну, це вже людина старішого віку. Але якщо ми порівняємо, зокрема, таких же людей, таким же віком, які проживають в європейських країнах, то ми всі з вами добре знаємо, що це люди, які ведуть активний спосіб життя, активну діяльність, у них взагалі відкривається друге дихання, це люди, які часто розпочинають іншу справу, займатися бізнесом, або у них з’являється, там ще термін такий, друга молодість. В нашій країні, на жаль, ситуація є досить протилежною.
Що можна зробити, бодай для старту, аби наші люди старшого віку також відкривали власну справу, коли їм за 65-70, подорожували активно?
На мій погляд, якщо ми будемо продовжувати пенсійний вік, але не будемо розвивати доступ до медицини, культуру до профілактики захворювань, культуру до занять спортом, до збалансованого харчування, культура, до речі, до щеплень, до вакцинації, яка також потрібна. Тобто, на мій погляд, це, безумовно, своєчасні медичні огляди, це збалансоване харчування і регулярна фізична активність для людей віком 60+, це дуже добре те, що ми вже з вами згадували, це ходьба, це скандинавська ходьба, це плавання, це будь-яка динамічна активність. Це збалансоване харчування, це чинники екологічні, це повітря, яким ми дихаємо, на жаль, теж має вплив, це вода, яку ми п’ємо, це, безумовно, своєчасні профілактичні огляди, тобто я би рекомендувала виховувати ту необхідність щорічного проведення своєчасних медичних оглядів. Зараз ми можемо звертатися до своїх сімейних лікарів, отримувати направлення, отримувати необхідні рекомендації і проводити необхідну перевірку або чек-ап свого організму для того, щоб своєчасно виявити і розпочати лікування. Ну і, безумовно, якщо ми не будемо це впроваджувати, не будемо про це розповідати, наші люди, як зараз наші пенсіонери: 60 років, вони, навпаки, залишаються дома, вони мало виходять, у них зменшується фізична активність, вони набирають вагу і з тим кардіометаболічні захворювання у такої категорії населення, навпаки, прогресують. Звичайно, ми маємо надавати таким людям і соціальну підтримку. Люди, наші батьки, наші дідусі, наші бабусі, вони повинні відчувати себе потрібними, вони повинні себе відчувати важливими. Ми повинні їм цьому допомагати, залучати їх до активної діяльності, можливо, розпочинати якесь інше навчання, освоювати якусь іншу справу, вивчення мов, освоєння якоїсь нової літератури, гра на музичних інструментах, вона буде дуже сприяти, звичайно. Ну і допомагати цим людям все-таки залишатися в робочій, активній діяльності. У 60 років їх не потрібно звільняти, ні в якому випадку, а навпаки, на мій погляд, потрібно їм допомагати, щоб вони продовжували свою активну робочу діяльність.
Є таке явище, як прискорене старіння, в деталях розкажіть, наприклад, в людини у паспорті 60, але фізично і по показниках здоров’я вона набагато старша. Як зупинити ось такі темпи? І як взагалі визначити, що організм досить швидко старіє, і цьому треба швидко запобігати?
Так, мабуть, ви маєте на увазі, що таке біологічний, метаболічний вік. Це теми, які зараз дуже активно обговорюються. Ну і дійсно, це все наслідок того прискореного старіння, наслідок впливу війни. І якщо ми поговоримо про біологічний вік, що це таке, то це той показник, який відображує стан організму. І в ідеалі цей біологічний вік повинен відповідати фактичному віку, тобто тому віку, який написаний у нас в кожному паспорті. А як дізнатися?
А як дізнатися? Це якась технологія, це якісь прилади, обладнання?
Це не є один прилад. Тобто не можна прийти і зробити одну діагностику і встановити свій біологічний вік. Але можна перевірити декілька чинників. В тому числі і біохімічний аналіз крові, і перевірити, наприклад, рівень альбуміну, с-реактивного протеїну, рівень глікемії, рівень холестерину, перевірити жорсткість судин, обов’язково остеопороз, тобто, проводити таку процедуру, яка називається денситометрія, що стосується особливо жінок у період менопаузи. Звичайно, це і тривалість дофізичних навантажень. Тобто це стан кісткової, м’язової, судинної системи і стан показників клінічного і біохімічного стану організму, який, звісно, і буде відображати ось цей біологічний вік. Ви знаєте, якщо ми вже діагностуємо, що цей біологічний вік, він випереджає фактичний вік, повернути назад молодість або повернути кілька років досить таки складно, хоча і, можливо. Дійсно, треба полікувати, додати фізичну активність, відкоригувати режим харчування, скомпенсувати супутні стани, але все-таки важлива профілактика. Тобто важливе виховання, на мій погляд, культури медицини в нашій країні і серед нашого населення.
Якщо підбити підсумки нашої розмови, можливо, топ-3 таких ключових дійсно порад, як комфортно зустріти старший вік? Як комфортно старішати гарно і все-таки підтягуватись до рівня європейських країн, де дійсно подивитися на людей 70 і 70+ – це активні, по суті, душею молоді громадяни.
З посмішкою. Дійсно, посмішка додає віку. Потрібно частіше сміятися, але нам зараз складно сміятися. Ну що, потрібно обов’язково слідкувати за своїм фізичним станом, тобто фізична активність, контроль ваги, контроль тих показників, про які я вже згадувала сьогодні декілька разів, тобто своєчасно звертатися до лікаря для того, щоб своєчасно виявити і діагностувати, і продовжити лікування тих станів, які будуть діагностовані. Ну і на сьогоднішній день управління стресом. Ми будемо сподіватися на те, що Україна переможе, війна скоро закінчиться, і у нас настане щасливе життя, і ми всі будемо жити довго, якісно, гарно, із посмішкою, будемо всі задоволені.
фото: gettyimages
Зрозуміло, що за кордоном, про тих європейців, наприклад, яких ми згадуємо, немає війни – в них може бути посмішка. Але крім цього, чому вони такі жваві? Вони дотримуються ось таких, здавалося б, простих порад, які ви даєте, профілактика, запобігання хворобам? Чи в них є ще інші фактори, про які, наприклад, наші українці не знають?
Велику роль відіграють екологічні чинники, повітря, яким ми дихаємо, і вода, яку ми п’ємо. Безумовно, на це потрібно теж зважати. Генетичні чинники. На жаль, наша країна пережила ще голодомор. Це той фактор, який впливає на наші епігенетичні фактори і ми маємо той генотип, який буде заощаджувати і накопичувати вагу. Якщо порівняти європейців і українців, ви бачите, що вони більш фізично активніші. Українці все-таки менш фізично активні, тому, звичайно, на чому я би наполягала, це режим харчування, це фізична активність, це спілкування, це соціальна активність, обов’язково, це те, що буде допомагати, і, звичайно, переживати стрес також.
Хотілося б почути ваші прогнози, дослідження. Можливо, вони існують. Сплеск яких хвороб можна очікувати по завершенню війни? Ми можемо говорити про зростання хворих на діабет, на кардіодіабет, на інсульти, інфаркти? Чи це може бути зовсім інше? Це травми, якщо говорити про наших військовослужбовців?
Ви праві абсолютно. Це беззаперечно, зростання кардіометаболічних захворювань, це зростання онкологічних захворювань, і це посттравматичний стресовий розлад. На жаль, на сьогоднішній день ми обмежені всі в доступах до психологів і з цим посттравматичним стресовим розладом більшість справу мають, звісно, наші військові, особливо ті, які пережили складні ситуації під час військових бойових дій. Ну, але, звичайно, і всі ми також маємо підсвідомо навіть ми маємо цей стресовий розлад.
А от наскільки сьогодні військові, з якими проблемами звертаються до лікарів, чи є певна статистика, якщо говорити про хвороби? Не тільки серцево-судинні, можливо, є потреба в наукових центрах, які будуть досліджувати наших захисників, виявляти ті проблеми, які необхідно долати зараз, і, можливо, багато хто із них повертатиметься знову на фронт?
Так, зараз багато, до речі, і створюється таких центрів, відділень, шпиталів, відновлювальних, реабілітаційних центрів. Тобто Україна намагається допомагати, і охорона здоров’я намагається допомагати військовим, але кількість їх збільшується, війна триває все довше. Особливо ті військові, які мали ампутації, втрати, кінцівок. Це важка категорія пацієнтів, важка категорія людей, яким потрібно допомагати. І, до речі, не тільки їм. А ще і їхнім сім’ям. Тому, мабуть, тут потрібно наполегливо дуже працювати саме в цьому напрямку, як окремому напрямку надання допомоги і забезпечення допомогою такого населення.
фото: facebook/metabolic.ua
А ось посттравматичний синдром і діабет, вони пов’язані ці хвороби? Їх, по суті, класифікують за лікуванням як одне ціле? Чи тут треба знаходити зовсім різні підходи?
Ви знаєте, це і одне ціле, і різне все-таки. Тому що стрес буде впливати на прогресування цукрового діабету. Беззаперечно. Але методи лікування стресу інші, методи лікування цукрового діабету, вони, як правило, це медикаментозні, це режим харчування, фізична активність. Хоча при лікуванні стресу фізична активність, вона теж буде корисною. Але лікування стресу це більше психологічна допомога, це теж медикаментозна допомога, якщо того потребує дана клінічна ситуація.
А наскільки потреба є зараз у фахівцях, у лікарях?
Дуже велика потреба. Дуже велика потреба. І, на мій погляд, із того, що я спостерігаю, нам не вистачає психологів, нам не вистачає психологічних центрів і для населення в цілому, і, зокрема, і для наших військових, і для їх сімей також.
А як це можна вирішити?
Розширювати. Обов’язково розширювати і надавати цю допомогу. Тобто, можливо, створювати кабінети психологів навіть в поліклініках за місцем проживання, в спеціалізованих закладах. Зокрема, у нас навіть теж в інституті є відділення, які надають таку допомогу.