Чи всі українці за майже три роки повномасштабної війни живуть у хронічному стресі? Ні. Бо людина – істота адаптивна, Але хронічний стрес точно став частиною життя багатьох родин. Війна його провокує чи посилює. Якщо хронічний стрес має хтось із батьків, це впливає на дітей, навіть на їхній розвиток. Чим менша дитина, тим вона більше залежить від атмосфери в сім'ї
Як розпізнати ознаки хронічного стресу та захистити себе і дітей, Еспресо розповіла психологиня благодійного фонду “Голоси дітей” Олена Лісова. Далі — її пряма мова.
Три фази, які ведуть до хронічного стресу
Коли ваш організм довго перебуває в стані підвищеної активності через стреси навколо – зовнішні або внутрішні – і не може швидко й ефективно з ними впоратись, може розвинутись хронічний стрес.
Оскільки ми через війну постійно перебуваємо під впливом сильного та неконтрольованого стресу – постійні втрати, зміна місця проживання, невизначеність майбутнього – ризики хронічного стресу можуть рости, а стан постійного стресу стає “новою нормою”.
Він проявляється трьома фазами (за трикомпонентною динамікою стресу Ганса Сельє):
- Фаза тривоги. Організм, зокрема психіка, зустрічаються з новими викликами, які викликають тривогу й напруження. Активізується симпатична нервова система. Відбувається викид гормонів стресу, таких як адреналін і кортизол. Частішає серцебиття, росте артеріальний тиск і рівень глюкози в крові, активізується імунна система.
- Фаза опору. В організмі включаються тривалі механізми адаптації через гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникову систему. Гормони стресу – глюкокортикоїди – продовжують виділятися, щоб підтримати стійкість до стресу. Організм працює з високим навантаженням. Хоча рівень енергії та ресурсів стабілізується для боротьби зі стресом.
- Фаза виснаження. Організм більше не може підтримувати ефективну адаптацію, і механізми опору дають збій. Психіка починає гірше справлятися з тим напруженням, яке нам приходиться витримувати. Наша нервова система сигналізує, що ресурси завершуються. Активується парасимпатична нервова система, щоб забезпечити можливість накопичення ресурсів. Імунна система значно слабшає, можуть початися збої у роботі серцево-судинної, травної та ендокринної систем.
gettyimages
Стресові реакції важливі для виживання, особливо в умовах війни. Війна — це сильний, пролонгований, накопичувальний стрес. Коли стрес надто сильний чи надто тривалий, або і те і інше, ресурси організму швидко вичерпуються, і він може опинитися у стані хронічного стресу.
Ознаки хронічного стресу
- постійна втома або слабкість, навіть після відпочинку;
- порушення сну (безсоння, поверхневий сон або сонливість);
- головний біль чи міграція болю у різних частинах тіла;
- проблеми зі шлунково-кишковим трактом;
- ослаблення імунітету, може проявлятися, наприклад, частими ГРВІ;
- підвищене серцебиття та тиск;
- різке схуднення або набір ваги;
- постійна тривожність, дратівливість, спалахи гніву, або різка зміна настрою;
- апатія, депресивний настрій;
- проблеми з концентрацією уваги та погіршення пам’яті.
Може ознаками хронічного стресу може бути втрата волосся, передчасна сивина, напади жару.
gettyimages
Наслідки хронічного стресу
Насамперед – проблеми з фізичним здоров’ям. Через ослаблення імунітету людина часто хворіє. Може виникнути діабет чи ожиріння. Хронічний стрес позначається на зниженні лібідо та фертильності.
Його наслідками можуть бути серцево-судинні захворювання, як гіпертензія, інфаркт, інсульт, також може бути синдром подразненого кишківника.
На психологічному рівні — емоційне вигорання, депресія, тривожні розлади тощо.
Як хронічний стрес батьків впливає на дітей
Батьки у стані хронічного стресу можуть проявляти підвищену тривожність, дратівливість, або емоційну замкнутість. І діти будуть повторювати цю поведінку, реагувати на неї. Можуть намагатися спричиняти менше клопоту, або ще більше батьків тригерити, щоб викликати реакцію: ставати замкнутими або агресивними.
Хронічний стрес мами чи тата може заважати дитині регулювати її власні емоції, впливати на її навчальні здібності, і навіть сприяти затримці когнітивного розвитку у дітей до 3 років.
gettyimages
У старших дітей хронічний стрес батьків може викликати проблеми з концентрацією уваги, пам’яттю, ухваленням рішень, бо дитина постійно живе у виснаженні.
В екстремальних умовах, якими є війна, батьки можуть переживати загострене почуття власної незахищеності. Це сприяє формуванню так званої “вивченої безпорадності”, коли дорослий почувається незахищено, і не може дати дитині емоційну підтримку та стабільність. Тому у дитини може розвинутися почуття незахищеності, страху навіть у безпечному середовищі. Є цікаві дослідження зарубіжних вчених, які показують, як хронічний стрес батьків, пов’язаний з війною, впливає на дітей.
Дослідження ізраїльських вчених Michelle Slone та Anat Shoshani 2017 року, проведене серед підлітків 12-14 років та їхніх батьків, показало, що вплив політичних подій пов’язаний із психологічним дистресом (коли рівень стресу стає настільки сильним і хронічним, що шкодить повсякденному життю).
При цьому материнська авторитетність і теплота пом’якшували цей вплив, тоді як авторитаризм матері його посилював. Авторитетний стиль виховання з акцентом на діалог, підтримку і теплі стосунки допомагав дітям долати травматичні обставини, хоча для стресових батьків це може бути викликом. Тобто тепле сімейне середовище напряму пов’язане зі стійкістю дітей, хоча стиль виховання батька не мав значного впливу на психічне здоров’я дітей
За результатами іншого дослідження (Hend Eltanamly, Patty Leijten, Suzanne Jak, Geertjan Overbeek, 2019), батьки, які більше постраждали від війни, виявляли меншу теплоту і більшу суворість та непослідовність до своїх дітей у дуже небезпечних умовах, однак більше теплоти та надмірної опіки, коли жили лише під загрозою.
Ці наукові факти дозволяють побачити таке собі замкнене коло: з одного боку, важкі політичні події, як-от війна, знижують батьківську теплоту у ставленні до дітей, але саме батьківська теплота і підтримка є буфером між стресом війни і психічним здоров’ям дітей.
Як батькам потурбуватись про себе, коли розпізнали в собі хронічний стрес
Спершу батькам потрібно визнати, що у них є хронічний стрес. Прийняти факт, що психічне благополуччя дітей залежить від них.
І подумати, як можуть подбати про себе, аби поповнити свій ресурс для підтримки дітей.
Як тільки батьки ловлять себе на тому, що стає все важче витримувати поведінку дітей, все гостріше реагують на неї насамперед роздратуванням (зокрема у випадках, які раніше не викликали таких емоцій), одразу себе питайте: “Стоп, а я в якому зараз стані?”.
gettyimages
Коли батьків не вистачає на те, щоб поговорити з дітьми, щось пояснити, відповісти спокійно на питання, не зриватися, коли дитина не слухає чи помиляється, найчастіше це ознака переходу на стадію виснаження.
Не потрібно ставити перед собою високі вимоги – ресурси треба берегти. Відпочинок батьків важливий для підтримки дітей. Адже у них є вікові кризи, коли поведінка змінюється. Старі способи батьків справлятися перестають діяти. У цей момент важливо бути в ресурсі. Якщо у батьків є сили, вони можуть впоратись і допомогти своїй дитині.
Є хороша порада від колеги. Вранці виміряйте рівень своєї зарядки. Якщо відчуваєте, що внутрішня зарядка не на 100%, а на 50%, не вимагайте від себе ефективності на 100. Можна взяти заряд “у кредит”, але ціною свого здоров’я.
Є спеціальні психологічні техніки, які дозволяють опанувати хронічний стрес. З найбільш доказових — техніка майндфулнес, тобто максимальне включення в момент. Якщо я миюся в душі, відчуваю, як тече вода, якої вона температури, як торкається мого тіла, як милиться шампунь і не думаю про щось інше. Повна увага на те, що відбувається у цей момент.
Я ще рекомендую оточити себе тим, за чим конкретно вам приємно спостерігати, торкатися та слухати. Під час війни я помітила, що для мене набув особливого значення жовтий колір, хоча раніше він не був фаворитом. Також я ніколи не була прихильницею парфумів, а під час вторгнення вони стали мені потрібними.
Будь-яка рухова активність та розпорядок дня також дозволять краще справитися зі стресом.
Також варто фільтрувати свою стрічку в соцмережах – менше споживати контент про насилля. Це не про виключити війну з життя, а щоб не застрягати в цьому. Ви маєте бути ефективними для себе і держави.
І — важливо не боятися шукати допомоги фахівців. Зараз є багато можливостей отримати безкоштовно фахову психологічну допомогу залежно від запиту. Не бійтесь шукати такі послуги і звертатись за такою підтримкою. Це так само нормально, як звертатися до будь-якого лікаря.
Як виявити хронічний стрес у дітей
Чим старша дитина, тим більше у неї буде ознак, схожих до дорослого. Хронічний стрес малюків найчастіше проявляється у тілесних нездужаннях — здуття живота, часті хвороби, болі в тілі. Також вони капризні через незрозумілі причини.
У дошкільнят може бути метушливість, яка межує з гіперактивністю. Сильна прив’язаність до батьків, коли хочуть постійно бути поруч. Вони реагують на звуки чи дії з підвищеною чутливістю. Можуть бути ознаки регресу, коли діти добре вимовляти звуки і говорили, але повертаються до дитячого мовлення, або ж почалося нетримання сечі (енурез).
gettyimages
У школярів часто однією з ознак хронічного стресу є погіршення академічної успішності, проблеми з концентрацією уваги та пам’яттю, більш дратівлива або агресивна поведінка. Дитина гіперактивна, або навпаки стає апатичною. Можуть бути порушення сну, або харчової поведінки, головні болі, тощо.
Причини хронічного стресу у дітей — це частіше комбо різних подій. Наприклад, переїзди, небезпека для життя, стосунки на відстані в сім’ї, адаптація у новій школі, розлучення батьків, якщо хтось з батьків на фронті, очікування на безвісти зниклого, або хтось близький помер.
Як допомогти дитині впоратися з хронічним стресом
Батькам слід переглянути вимоги до дітей. Не можна вимагати від них хорошої академічної успішності. Знаю випадки, коли діти вступили в університет на державну форму навчання і відмовились від неї через те, що кількість останніх подій була такою, що їх уже на навчання не вистачило.
Класно, коли батьки розуміють і приймають це, адже навчання не має відбуватися коштом психічного здоров’я.
gettyimages
Дитину можна вивести з хронічного стресу самотужки, якщо батьки самі мають на це ресурс і знання.
Тоді важливо планувати дитині режим дня, організувати відпочинок, переключити на ті види діяльності, які їй подобаються та зменшити навантаження. Паралельно контролювати баланс залипання у гаджетах і фізактивності. Якщо ресурсу і знань у батьків недостатньо, краще звернутися до фахівців.