Вплив батьківського виховання на здоров’я дитини – взаємодія з батьком позитивно позначається на загальному самопочутті малюка – новини науки.

Менш уважні батьки були пов’язані з гіршими серцевими показниками дітей у віці семи років.

Вчені з Університету штату Пенсильванія виявили зв’язок між поведінкою батьків у ранньому дитинстві та здоров’ям дітей у подальшому. Це стосується показників серцевого та метаболічного здоров’я у семирічному віці. При цьому аналогічного впливу з боку матерів дослідники не зафіксували, повідомляє The New York Times.

Дослідження, опубліковане в журналі Health Psychology, охопило 292 сім’ї та тривало кілька років. Учені спостерігали за взаємодією між 10-місячними немовлятами, їхніми батьками та матерями, а також повторно обстежували дітей у віці 2 та 7 років.

Аналіз показав, що батьки, які проявляли менше уваги до своїх немовлят, частіше стикалися з труднощами у спільному вихованні. У таких сім’ях батьки або відсторонювалися, або змагалися з матерями за увагу дитини.

У семирічному віці діти цих батьків частіше виявляли ознаки гіршого серцевого або метаболічного здоров’я. Зокрема, у них спостерігали підвищені маркери запалення та вищий рівень цукру в крові. Поведінка матерів не мала такого ж впливу, зазначив автор дослідження Алп Айтуглу, постдокторант Коледжу охорони здоров’я та розвитку людини Університету штату Пенсильванія.

“Звичайно, ми очікували, що динаміка в родині, кожен член сім’ї, батьки та матері, вплине на розвиток дитини, але в цьому випадку це стосувалося лише батьків,” — підкреслив Айтуглу. За його словами, негативна поведінка батька під час спільних взаємодій може поширювати напругу на всю родину “та зрештою впливати на здоров’я дитини.”

Науковці аналізували 18-хвилинні відеозаписи сімейних ігор, оцінюючи чутливість батьків і динаміку спільного виховання. Коли дітям виповнилося 7 років, у них взяли зразки крові для вимірювання чотирьох запальних і метаболічних маркерів.

Результати показали, що активніша участь батьків у спільному вихованні пов’язана з нижчими показниками С-реактивного білка та глікованого гемоглобіну. Ці показники асоціюються з довгостроковим ризиком хронічних захворювань.

“Це не означає, що важливі лише тати, а не мами,” — зазначила одна з авторок дослідження Ханна М.К. Шрайєр та додала, що позитивна взаємодія з батьком покращує здоров’я всієї родини.

Автори також висунули так звану “гіпотезу вразливості батька”, згідно з якою батьки можуть гостріше реагувати на напруження у стосунках. Це, на думку дослідників, може робити їх каналом поширення стресу в сім’ї.

Дослідники також припускають, що діти гостріше реагують на поведінку батька через те, що проводять з ним менше часу, ніж з матір’ю. На думку доктора Айтуглу, виправити цей дисбаланс допомогли б програми сімейної відпустки. Він називає ситуацію, коли чоловіки змушені обирати роботу замість спілкування з малюками, “втраченим шансом” для побудови близьких стосунків.

Грег Міллер, професор психології з Північно-Західного університету, зазначає, що наука тривалий час ігнорувала роль батька, зосереджуючись переважно на матерях через усталені стереотипи про їхній вирішальний вплив на благополуччя дитини. На його думку, це дослідження дає важливу підказку, адже саме батьки часто формують моделі подолання стресу та соціальної взаємодії, хоча їхній вплив слід розглядати в комплексі з іншими факторами, такими як харчування та фізична активність.

Водночас незалежні експерти, зокрема професорка Сара Шоппе-Салліван, застерігають від передчасних висновків. Вона наголосила, що виявлений зв’язок є кореляційним, а не причинно-наслідковим, і може бути зумовлений спільними генетичними особливостями.

Масштабне дослідження шведських вчених за участі близько 1000 пар близнюків показало, що плач немовлят та їхня здатність заспокоюватися значною мірою зумовлені генетикою, а не методами виховання. Вплив спадковості зростає з віком: якщо у два місяці він становить 50%, то у п’ять місяців — вже 70%.