Безпілотник «із коробки» не завжди готовий до виконання бойового завдання — у підрозділах безпілотних систем існує кустарщина: дрони налаштовують до потрібних параметрів вже на місці. Такі свідчення надходять від українських військових, які безпосередньо залучені до експлуатації БпЛА. Водночас ворог має можливість зосередити фінансові та людські ресурси на виконанні конкретних завдань. Це дозволяє агресору швидко розширювати успішні проєкти, зокрема «Шахед / Герань». На жаль, це відчувають як тил, так і передова.
До 70% усіх уражень противнику завдають безпілотники
Чотири роки повномасштабної російської агресії проти України кардинально змінили концепцію сучасної війни. Гаубиці й танки відійшли на другий план. На передньому краї тепер перебувають саме безпілотні системи: повітряні, морські, наземні. Це непрохідні kill-зони на лінії зіткнення, це взаємні рейди в глибокий тил. Якщо це ще не війна роботів, то ми вже на її порозі. За оцінками військових експертів, до 70% усіх уражень противнику в цій жахливій війні завдають саме безпілотники. Вони відносно недорогі (в порівнянні з ракетами та літаками) й малопомітні. Те, що ще зовсім недавно було інструментами для теле- та кінооператорів, конструкціями авіамоделістів і просто іграшками, стало грізною зброєю.
Станом на травень 2025 року в Силах оборони України налічувалося понад 420 різних підрозділів БпЛА. До них входять ударні роти, батальйони й окремі бригади безпілотних систем, які використовують широкий спектр розвідувальних, ударних і FPV-дронів. За рік кількість екіпажів зросла в сім разів, а підрозділи використовують близько 70 моделей БпЛА.
Підрозділи БпЛА вийшли в публічний простір. Навіщо й чому?
Підрозділи БпЛА, які ще нещодавно були ротами й батальйонами, розширилися до бригад. Наприклад, К-2 — 20-та окрема бригада безпілотних систем ЗСУ — виникла з механізованого батальйону 54-ї ОМБр. Роберт Бровді («Мадяр»), ідеолог і командир 414-го окремого батальйону ударних безпілотних авіаційних систем «Птахи Мадяра», у червні минулого року очолив новий рід військ — Сили безпілотних систем ЗСУ. Загін спеціального призначення Нацгвардії України Lasar’s group («Група Лазаря»), який розпочав свою діяльність у 2022 році з двох пілотів, нині є одним із найефективніших у Силах оборони України, а його командир і співзасновник Павло Єлізаров («Лазар») з 19 січня 2026 року — заступник командувача Повітряних сил Збройних сил України. Цікаво, що і Бровді, і Єлізаров прийшли до армії з цивільного життя як добровольці й не мали військового досвіду.
Ще не так давно підрозділи БпЛА намагалися не виставлятися на показ, а тепер ми бачимо їх у соціальних мережах: у них є чудові вебсайти й Telegram-канали, про них говорять. Чому й для чого? Передусім для рекрутингу, а також для тих, хто бажає надати матеріальну підтримку. Цілком очевидно, що підрозділам безпілотних систем потрібні люди, а волонтерська допомога ніколи не буде зайвою, а їхня присутність у Мережі виглядає як конкуренція.
На сайтах цих підрозділів можна знайти інформацію про те, як у них все чудово, як безпечно і яке прекрасне забезпечення. З розмов зі службовцями цих підрозділів можна зрозуміти, що приблизно так і є. От тільки через СЗЧ зміни на бойовому чергуванні можуть затягуватися майже до нескінченності, а про те, щоб виспатися, не кажучи вже про отримання заслуженої відпустки, можна лише мріяти.
Ми надіслали кілька запитів командирам ряду підрозділів БпЛА різних родів військ. Відгукнулися троє. Однак у «Птахах Мадяра» лише повідомили, що коментарів не надають. Відповіді інших були цікавими, але досить скупими — мов фрагменти пазла без зразка.
Стрімкі темпи масштабування вимагають швидкого рекрутингу
Ось яким вийшов діалог із командиром роти бомберів 20-ї окремої бригади безпілотних систем К-2 з позивним «Сарацин».
— Проблема з поповненням особового складу підштовхнула підрозділи безпілотних систем вийти назовні й розповідати про переваги служби саме у них? Це свого роду конкуренція?
— Конкуренція — це непряма метрика, оскільки для будь-якого підрозділу насамперед важлива ефективність. Це стабільність смуги, яку він тримає, і кількість знищеного противника та його техніки. Але якщо говорити саме про галузь БпЛА, то ми зараз спостерігаємо відчутний кадровий голод, оскільки наш рід військ дуже швидко масштабується. Менш ніж за рік ми виросли з механізованого батальйону до бригади безпілотних систем. Стрімкі темпи масштабування вимагають швидкого рекрутингу. Крім того, у БпЛА велике співвідношення «зубів до хвоста»: окрім пілотів, потрібні водії, медики, діловоди, дешифрувальники тощо. Прямий рекрутинг — це дуже ефективний спосіб поповнення підрозділу особовим складом. Він взаємовигідний. Бригада може набирати людей під конкретні вакансії. Так само новобранець, який іде на конкретну посаду, може поспілкуватися безпосередньо з представниками підрозділу, обрати собі фах і бути впевненим, що його ніде по дорозі не вкрадуть.
Виробники БпЛА не дуже швидко реагують на виклики, які створює війна
— Чи відчуваєте ви дефіцит БпЛА? Компонентів до них? Інших ресурсів? Що можете сказати про їхню якість «із коробки»?
— Не можу взяти на себе провину й стверджувати, що ми відчуваємо в нашому підрозділі брак БпЛА. Але можу зазначити, що відчуваємо недоліки в тому, що виробники не дуже швидко реагують на виклики, які створює війна. Тобто коли один засіб перестає працювати, ми шукаємо й знаходимо нові рішення. Але цей пошук триває кілька місяців — поки його вироблять, проведуть бета-тестування, поки він потрапить назад до нас у підрозділ. Якщо затримка становить два-три місяці, з’являються вже якісь нові умови, й цей засіб потрібно знову реінженірити. Певному відсотку виробників це цікаво, й вони готові до співпраці з підрозділами, а деяким — не дуже цікаво. Гадаю, більшість підрозділів стикається з тим, що велику кількість засобів, отриманих «із коробки», потрібно хоча б мінімально, але модернізовувати силами самих підрозділів. Якщо один засіб стає суперефективним, працює «сарафанне радіо»: один підрозділ рекомендує іншим, другий — третім, але дуже мало виробників мають достатні потужності, щоб швидко наситити всі підрозділи тим засобом, який працює. Ми періодично потрапляємо в ситуації дефіцитів і величезних черг.
Проблема в тому, що всі намагаються займатися всім
— Від командирів підрозділів БпЛА доводилося чути: перевага ворога в тому, що він може сконцентрувати ресурси в якомусь конкретному напрямі.
— Якщо говорити саме про безпілотний складник у війську противника, то, на жаль, вони справді мають перевагу, оскільки в них чітко визначені ешелоновані застосування тих чи інших засобів. Вони дуже ефективно створюють kill-зони. Вони успішні тим, що можуть дозволити собі зосередити діяльність окремих підрозділів, як, наприклад, «Рубікон», на одному виді цілей, зокрема на логістиці. Наша проблема в тому, що всі намагаються займатися всім. Один розрахунок може займатися логістикою, роботою по піхоті, мінуванням, польотами на дальні ураження. Цю концепцію, мабуть, варто змінювати, на мою скромну думку.
— Що потрібно терміново змінювати в українському війську? Які саме підходи потребують негайного коригування?
— Як безпілотний підрозділ ми маємо зосередити свою роботу на тому, щоб зберегти життя піхоті. Це повинно бути нашим основним завданням. Піхотні підрозділи страждають від того, що неможливо ані дістатися на позицію, ані доставити провізію, ані здійснити евакуацію. Якщо ми не контролюємо свою логістику й не можемо забирати поранених, у нас неповний контроль цієї ділянки фронту. Нам потрібно створювати свої kill-зони. Треба ламати логістику ворога, вибудовувати кращу взаємодію. Може бути дуже багато екіпажів БпЛА, але через специфіку взаємодії їх використання не буде цілком ефективним.
Щодо оцінки ефективності. Зараз ми здебільшого використовуємо кількість напрацьованих е-балів як основну метрику ефективності підрозділу. Але насправді потрібно звертати увагу на те, наскільки стабільно той чи інший підрозділ працює й тримає смугу. Звісно, якщо це основний напрямок удару противника, то кількість знищених росіян буде високою. Але якщо водночас смуга рухається не на нашу користь і ми втрачаємо території, то, можливо, кількість напрацьованих балів — не єдина й не основна метрика.
— Багато підрозділів безпілотних систем — це приватна ініціатива окремих людей, успішні проєкти, як то кажуть. Чому?
— Збройні сили будь-якої країни — це досить консервативна система. Якщо говорити саме про безпілотні системи, то це, мабуть, найменш консервативна гілка. Багато людей, які в цивільному житті були успішними — керівниками бізнесів, менеджерами, потрапивши до армії, не бояться працювати зі швидкозмінними даними, з ризиками, зі складними процесами. Якщо людина будувала успішні корпорації в цивільному житті, вона може так само будувати успішні підрозділи у війську. Ці люди щодня доводять, що виграють не найчисленніші підрозділи. Виграє найбільш адаптивний, той, хто швидко перелаштовується, як того вимагає війна.
У підрозділі Нацгвардії Lasar’s Group 98% людей — колишні цивільні
На кілька наших запитань відповів полковник Павло Єлізаров.
— Павле Олександровичу, в чому особливості Lasar’s Group?
— Головна особливість — безперервне вдосконалення. Ми постійно шукаємо інноваційні технології, тестуємо їх і впроваджуємо найкращі рішення в підрозділі. Інша особливість — це поєднання цивільного та військового досвіду. У підрозділі Нацгвардії Lasar’s Group 98% людей — колишні цивільні. Для нас головне — результат, а не процес.
— Наскільки часто роботизовані підрозділи ЗСУ вступають у бій із роботизованими підрозділами противника?
— Дрони Lasar’s Group регулярно «зʼясовують стосунки» з ворожими засобами. За день відбувається кілька десятків дуелей між нашими та російськими безпілотниками. Ворог використовує БпЛА на оптоволокні й наземні роботизовані комплекси для засідок, логістики та інших завдань. Екіпажі «лазарів» постійно зни