Дослідники з Університету Монреаля та Кембриджського університету пояснили, чому сучасні люди змогли вижити, коли неандертальці зникли. Хоча немає простого пояснення цього явища, вони вважають, що виявили ключову відмінність, про що повідомляє Science Alert.
Автори дослідження стверджують, що люди витіснили неандертальців не завдяки більш розвиненому мозку або кращим фізичним характеристикам. За результатами моделювання, проведеного вченими, ранні Homo sapiens вижили, оскільки їхні групи, ймовірно, були більш тісно пов’язані, ніж групи неандертальців.
Протягом 35-65 тисяч років тому Європа переживала період значних кліматичних змін. У цей час на континент прибули перші Homo sapiens, які до цього мешкали в Африці. Це призвело до зіткнення двох ліній ранніх людей.
Щоб зрозуміти можливі наслідки цього процесу, автори дослідження створили кілька моделей, схожих на ті, що використовуються в екологічній біології для картування придатних для життя видів територій. Вони включили дані про географічні області, зміни клімату та археологічні знахідки.
Вчені з’ясували, що території, які найкраще підходили для життя неандертальців, були менш взаємопов’язані, ніж ті, що населяли Homo sapiens.
“Ці зв’язки функціонують як захисна сітка. Вони дозволяють обмінюватися інформацією про ресурси та міграції тварин, формувати партнерські відносини та тимчасово отримувати доступ до інших територій у випадку кризи”, — зазначив автор дослідження Аріан Берк з Університету Монреаля.
Геномні дані підтверджують припущення про те, що неандертальці жили в Європі в менших популяціях, ніж давні сапієнси. Деякі дослідники навіть висунули гіпотезу, що різке зменшення чисельності неандертальців призвело до зниження генетичного різноманіття, що, можливо, сприяло їхньому занепаду.
Якщо неандертальці справді існували в невеликих розрізнених групах, вони могли бути більш вразливими до негативних наслідків кліматичних змін.
“Неандертальці, які мешкали в Західній і Південно-Східній Європі, були пов’язані між собою лише опосередковано, оскільки відстані між ними були досить великими”, — зазначили вчені.
Моделювання вчених також показало, що регіони, в яких проживали неандертальці та сапієнси, майже не перетиналися, що зменшує аргумент про конкуренцію. Регіони проживання видів у різні періоди перетиналися приблизно на 5%, але навіть це могло мати важливе значення в майбутньому.
Деякі дослідники вважають, що неандертальці та сапієнси активно схрещувалися, що призвело до повного поглинання одного виду іншим. У геномі сучасних людей міститься приблизно 1-4% ДНК неандертальців.
Вчені визнають, що причини вимирання неандертальців могли варіюватися в різних регіонах Європи. Їхнє моделювання базується на фрагментарному палеонтологічному літописі, але може вказувати на райони з вищою щільністю населення, ніж інші.
“Можливо, наприклад, що сапієнси відіграли активнішу роль у вимиранні та/або генетичній асиміляції неандертальців у Західній Європі, де їхні основні ареали перетинаються”, — додали дослідники.
Раніше вчені провели сканування мозку людей і порівняли його з мозком неандертальця. В результаті вони дійшли висновку, що Homo sapiens пережили своїх родичів не завдяки більш розвиненому мозку.