Науковці вважають, що виявили ознаки нового тектонічного розлому в Африці. Вони зазначають, що в регіоні, відомому як Кафуеський рифт, у Замбії, ізотопи гелію, які виходять з геотермальних джерел, походять з глибоких шарів земної мантії, що може бути ранньою ознакою активного тектонічного рифтингу, повідомляє Science Alert.
“Гарячі джерела вздовж рифту Кафуе в Замбії мають ізотопні сигнатури гелію, які свідчать про безпосередній зв’язок джерел з мантією Землі, що розташована на глибині від 40 до 160 кілометрів під поверхнею. Цей зв’язок з рідиною вказує на активність кордону розлому рифту Кафуе, а отже, і Південно-Західної Африканської рифтової зони, — і може бути ранньою ознакою розпаду субсахарської Африки”, — зазначив геолог Майк Дейлі з Оксфордського університету.
З моменту свого виникнення Земля зазнала значних змін. Один із процесів, який, як вважається, зробив нашу планету придатною для життя, — це тектонічна активність. Рух земних плит переробляє мінерали в земній корі, перебудовує континенти й океани, стимулює вулканічну та геотермальну активність і допомагає регулювати довгостроковий кругообіг вуглецю між внутрішніми шарами планети, океанами, атмосферою та живими організмами.
Вважається, що через мільярди років Земля настільки охолоне, що тектонічні плити зупиняться. Відомо, що Африка є центром рифтогенезу. Від Афарської западини, що межує з Червоним морем, донизу по східній частині материка простягається Східноафриканський рифт, де Сомалійська плита віддаляється від Африканської плити.
Рифт Кафуе є частиною рифтової системи, що тягнеться на 2500 кілометрів по діагоналі через центр Африки і, можливо, врешті-решт з’єднується зі Серединно-Атлантичним хребтом, кордоном, де Африканська плита примикає до Південноамериканської плити.
Науковці припускали, що він може вказувати на початок нового кордону плит, оскільки Африканська плита розколюється на дві частини, але доказів цього було недостатньо.
“Рифт — це великий розрив у земній корі, який викликає просідання і пов’язане з ним пружне підняття. Рифт може стати кордоном плит, але зазвичай активність рифту припиняється до моменту розриву літосфери й утворення кордону плит”, — зазначив Дейлі.
Один зі способів знайти докази — вивчення ізотопних співвідношень, варіацій атомів з однаковим числом протонів, але різним числом нейтронів, які можуть показати, чи утворилися гази глибоко всередині Землі, а не поблизу поверхні. Ці ізотопні співвідношення вказують на прямий зв’язок з мантією — зв’язок, що заслуговує на більш детальне вивчення.
Під час нового дослідження науковці під керівництвом геологині Рути Кароліте з Оксфордського університету взяли зразки газу, що вирує у водах гарячих джерел у Замбії: шість зразків усередині Кафуеського рифтового регіону і два за його межами.
Вони шукали незвичайні ізотопні співвідношення, що вказують на мантійне походження, і знайшли їх. У гарячих джерелах рифтового регіону команда виявила ізотопи гелію, які, за їхніми словами, вказують на перенесення флюїдів із глибоких шарів земної кори.
Крім того, науковці виявили слабші сліди вуглекислого газу мантійного походження. У більш розвинених рифтових системах вміст вуглекислого газу, як правило, збільшується в міру посилення активності мантії. Зразки ж, які були взяті за межами рифтової зони, показали сліди лише земної кори.
“Дані узгоджуються з ранніми стадіями активного літосферного рифтингу, що підтверджується попередніми геофізичними спостереженнями по всьому світу”, — зазначили науковці.
Раніше вчені повідомляли про те, що більш посушливий клімат прискорює розпад Східної Африки.