Цифрові війни майбутнього відрізнятимуться від тих, що ми знали досі, оскільки вони стануть значно жорсткішими. Їхньою метою будуть не лише кібератаки на сервери чи систему, а й людська психіка, попередив завідувач Наукової лабораторії імерсивних технологій і права Національної академії правових наук України Олексій Костенко в інтерв’ю редакторці відділу освіти й науки ZN.UA Оксані Онищенко.
Він пояснює, що мова йде не про фейки в соцмережах, а що війни у віртуальних світах матимуть інший набір цілей, засобів та критеріїв “перемоги”.
За його словами, нові війни відбуватимуться у віртуальних просторах, де алгоритми штучного інтелекту, цифрові двійники людей та суспільства можуть моделювати настрої, емоції й навіть поведінку.
“Бойовими діями” стануть не вибухи, а точкові інформаційні удари по свідомості — через синтетичний контент, персоналізовані меседжі, а головною зброєю стануть психологічні симуляції.
“Це — війна сприйняття, де головна зброя — симуляція. Вона може змінювати поведінкові патерни, настрої та навіть ідентичність. Коли змінюється сам контекст — ти вже не можеш бути впевненим у тому, що бачиш, чуєш і відчуваєш”, — наголошує науковець.
Костенко також вказує, що захоплення й перепрограмування аватара ключової особи для дезінформації є ще одним видом “інформаційних” бойових дій.
“Або руйнація віртуальної економіки — у цифровому світі вже є свої активи, токени, віртуальні ринки. І коли обвалюється курс, знецінюються активи, блокується обіг, це паралізує системи, в яких перебувають тисячі, а то й мільйони людей”, — повідомляє він.
Такі технології дають змогу тестувати реакцію суспільства на політичні рішення або кризові події ще до їхнього впровадження, але водночас створюють ризики маніпуляції масовою свідомістю.
“Усе це змінює саме поняття безпеки — від захисту територій ми переходимо до захисту свідомості. І якщо такі війни неминучі, людству доведеться створити нові правила гри”, — наголошує Костенко.
Експерт вказує, що цьому запобігти можна лише в разі створення нових міжнародних норм цифрової безпеки, які регулюватимуть використання штучного інтелекту у сфері інформаційної політики.
“Нам потрібен сучасний міжнародний цифровий кодекс, що поєднує технічні, правові та етичні підходи до віртуальних конфліктів”, — зазначає він.
Мова йде про обов’язкове маркування синтетичного контенту, незалежні аудити алгоритмів і впровадження принципу “людського вето” — коли ключові рішення, що впливають на суспільну свідомість, ухвалюються тільки за участі людини.
Костенко також зазначив, що деякі професії з розвитком ШІ відійдуть у минуле, однак держави шукатимуть людей, які здатні “народжувати” нові ідеї.