Тюлені-геймери показали, як орієнтуються під водою – відео
Що допомагає тюленям рухатися в каламутній воді?
У Німеччині провели незвичний експеримент: три тюлені звичайні (Phoca vitulina) Нік, Лука та Міро взяли участь у науковій грі. Вона мала допомогти вченим краще зрозуміти навігаційні здібності морських ссавців у каламутній воді. У результаті тюлені не лише впорались із завданням, а й довели, що здатні орієнтуватися в просторі завдяки зору навіть там, де людям важко розрізнити щось на відстані більше кількох сантиметрів. Результати експерименту опубліковано в Journal of Experimental Biology.
Ініціаторкою дослідження стала біологиня Фредеріке Ханке з Університету Ростока, Німеччина. Разом із колегами вона створила серію комп’ютерних симуляцій – середовище з рухомими точками, які імітували передній простір, морське дно та поверхню води. Перед тюленями розміщували екран, і вони, виходячи з руху точок, мали вказати свій напрямок руху – ліворуч чи праворуч, натискаючи носом на відповідну червону кульку. Після кожної відповіді вони отримували смачну винагороду – шпроти.
“Ми хотіли знати, чи можуть тюлені звичайні визначати свій напрямок за полями оптичного потоку – схемою руху на сітківці, що виникає, коли тюлень рухається повз видимі об’єкти, включаючи частинки у воді, в їхньому оточенні”, – говорить біологиня.
Нік і Лука, вже досвідчені учасники схожих експериментів, легко проходили гру. А Міро, хоча й був новачком, але теж з часом адаптувався. Коли симуляції змінювали напрямок від 2 до 22 градусів вліво чи вправо, тюлені переважно точно визначали напрям. Дослідники відзначають, що помилки теж траплялися.
“Це живі тварини, а не роботи. Помилки, найімовірніше, пов’язані з неуважністю або іноді зі зниженням мотивації”, – розповідає Ханке.
Втім, навіть за слабкого освітлення вони змогли орієнтуватися в просторі, використовуючи зір та візуальний рух частинок. Науковці зазначають, що цей ефект імітує так званий оптичний потік – зміну зображення на сітківці ока під час руху повз об’єкти.
За словами дослідників, відкриття підтверджує, що зір, попри каламутність прибережних вод, відіграє значно більшу роль у просторовій орієнтації тюленів, ніж вважалося раніше. Ба більше, завдяки здатності «зчитувати» рух води та частинок, тюлені, ймовірно, можуть оцінювати не лише напрямок, а й відстань, яку вони подолали. Цей ефект біологи планують перевірити в наступному дослідженні.
Нещодавно дослідники дізналися, що гігантські амфіподи Alicella gigantea, яких довгий час вважали рідкісними, насправді заселяють майже 60% світового океану. Вони здатні витримувати тиск на глибинах понад 7 км і зустрічаються в усіх шести океанічних басейнах.