Рамні машини непомітно перейшли в розряд авто для гурманів – і при тому всі вони зберегли цілий набір корисних можливостей, недоступних власникам автівок більш сучасної архітектури. Принаймні, це стосується позашляховиків.
Jeep Wrangler
Гідний нащадок фундатора жанру рамних позашляховиків у дев’ятому поколінні – ось що таке нинішній Wrangler. І на сьогодні це машина, серед усіх інших максимально наближена до далекого предка Willys MB. Більша частина усіх зусиль, витрачених конструкторами “Вранглера”, спрямована саме на подолання бездоріжжя, і мінімум уваги залишили для комфорту. Тому автомобіль брутальний не тільки зовні, а й на ходу, проте за це його і люблять сотні тисяч фанатів по всьому світу. На додачу до видатної геометричної прохідності машина має потужний позашляховий арсенал: повний привід із понижувальною передачею, блокування переднього та заднього міжосьових диференціалів, спеціальний позашляховий режим та система допомоги на спуску. Двигун передбачено тільки один – 2,0-літровий бензиновий з турбонадувом. Цікава родзинка, якою мало хто може похвалитись в наш час – у Wrangler є версії із складним та знімним дахом, а ще в усіх машин можна легко демонтувати двері – щоб бути максимально схожим на свого славного предка з далеких 1940-х.
Mitsubishi Pajero Sport
Ще одна машина, за кермом якої відчуваєш себе швидше мандрівником-першовідкривачем, аніж людиною ХХІ ст., яка іде на роботу в офіс. Міцна і витривала ходова не дуже комфортна на нерівностях асфальту, але їй байдужі будь-які путівці, снігові замети і багнюка. Двигун може бути тільки дизельний, але їх два – V6 і рядна шістка, обидва працюють не дуже комфортно, натомість відрізняються гідним обертовим моментом. Трансмісія тільки автоматична 8-ступінчаста (!), але її повнопривідну частину можна обрати з кількох варіантів. І при всій своїй внутрішній брутальності “Паджеро Спорт” має цілком ошатну зовнішність і багато оснащений, добре оформлений салон.
Suzuki Jimny
Зовнішність оманлива: цей набурмосений малюк насправді дасть фору будь-якому кросоверу, самі лише нерозрізні мости чого варті. Плюс привод 4х4 з жорстким підключенням передка і дорослий кліренс у 210 мм. Доросла і поведінка на дорозі і там, де її немає – енергомістка, підвішена на чотирьох пружинах ходова витримує суворе поводження і суворі недоліки покриття під колесами. Двигун доступний тільки один, і не дивіться, що ця “бензинка” має скромні 1,5 літри об’єму – сама машинка теж не дуже велика (3,6 м довжини) і не важка. Можна обрати комплектацію з механічною коробкою передач, також на вибір є повноцінний автомат. Серйозний недолік машинки – обмежений простір в кузові, особливо у задній частині і особливо коли заднє сидіння не складене. Але нагадаємо, що “Джимні” від самого початку заявляється як машина компактного класу і ніхто не обіцяв, що це буде місткий фургон для комерсантів чи вен для великої родини.
Toyota Land Cruiser 300
Класична річ, яка символізує собою поєднання комфорту (чи таки розкошів?), безпеки, динамки і високої прохідності. А ще Land Cruiser – це статус, і наявність рами працює тут не стільки на прохідність і витривалість (хоча все це теж присутнє), скільки на додатковий комфорт в салоні. Під капотом може стояти одна з двох турбованих V-подібних шісток – бензинова чи дизельна. Віддача обох така, що цей повнорозмірний 7-місний автомобіль прискорюється до першої сотні як спортивний електромобіль (6,8 с).
На бездоріжжі у розпорядженні водія “трьохсотки” вибір з кількох передвстановлених режимів руху, дорожній просвіт 230 мм, блокування до трьох диференціалів, фірмова стабілізаційна система для боротьби з кренами. Є система, яка показує водієві в режимі реального часу дорогу під автомобілем і навколо – і яка автоматично оцінює якість покриття і вибирати відповідний режим руху. Нарешті, розкішне авто долає водну перешкоду глибиною до 700 мм.
Toyota Land Cruiser Prado
Молодший брат великого Land Cruiser, в якого менше тільки габарити та запас розкошів – навіть технічна платформа однакова з “трьохсоткою”. Новітня версія Prado вийшла більш комфортною на нерівностях, що в принципі непросто зробити при таких габаритах, масі і позашляховій спрямованості. Двигун можна обрати бензиновий (2,4 л) чи дизельний (2,8 л), коробка передач у “Прадо” буває тільки автоматична, а трансмісія в цілому – тільки повнопривідна. Причому режим 4х4 постійний, що додає безпеки на слизьких дорогах, зокрема, і при повсякденних поїздках містом. Для важких ґрунтів Prado штатно має блокування двох диференціалів – центрального та заднього міжколісного, а полегшить рух бездоріжжям фірмовий позашляховий круїз-контроль. Добротним і недешевим вийшов інтер’єр, де конструктори не поскупилися на багатий набір механічних кнопок і перемикачів.
Коротко
Слід визнати, що позашляховики з ніяк не гіршими характеристиками є і серед машин без окремої рами під кузовом. Проте, саме з нею всюдихід є найбільш логічним і раціональним. Недаремно в цій групі ми сьогодні бачимо не якісь там гостромодні новинки, а шановані моделі, які налічують історію тривалістю в кілька десятків років – а деякі і понад півстоліття.
При підготовці статті були використані матеріали AutoBild та Autocentre.