ТОП-5 провальних моделей автопрому
Як не стараються конструктори і маркетологи вгадати потреби споживачів, ринок є ринок – час від часу у продаж надходять моделі, яким призначено бути невдалими. Корисно буде розібратись, чому “не пішли” найбільш гучні невдахи автомобільного світу.
Не вдаючись у технічні і маркетингові подробиці, скажемо, що провальними ці моделі вважаються через те, що вони не мали тих продажів, під які створювались. Хоча деякі з цих машин мали певний попит і залишалися на конвеєрі доволі довго.
NSU Ro80 (1967 – 1977 рр.)
Німецький виробник створив цей модного стилю седан заради двигуна нового типу – роторно-поршневого, так званого мотора Ванкеля. Саме завдяки йому модель була визнана “Європейським автомобілем року-1968”. Машина вийшла справді цікава – відрізнялась видатною для 1960-х максималкою у 180 км/год, і крім роторного мотора об’ємом 0,995 л (113 к. с.) мала передній привод, напівавтоматичну трансмісію, рейкове кермове управління та дискові гальма на всіх колесах. Однак згубив машину саме двигун, який виявився недовговічним і ненадійним, бо вимагав капремонту кожні 50 000 км пробігу, та ще й надмірно споживав пальне. Через це, наприклад, у Великій Британії Ro 80 дрібними серіями переробляли під звичайний поршневий двигун Ford V4, який хоч і з трудом, але поміщався у тісний підкапотний простір машини. Попри те, що виробляли NSU Ro80 аж десять років, було випущено всього 37 204 автомобілі. В наш час кожен екземпляр з рідним Ванкелем під капотом цінується, як то кажуть, на вагу золота.
Isuzu VehiCross (1997 – 2001 рр.)
За суттю нетипова машина, концепція якої час від часу спадає на думку ідеологам то однієї, то іншої марки. Японці замислювали свій VehiCross як потужне розкішне авто з широкими позашляховими можливостями. Проте, машина випередила свій час, адже наприкінці 1990-х у цьому вузькому сегменті панували нечисленні консервативні “кубіки” від Mercedes. А дивовижний японець хоч і мав кондову рамну архітектуру, двигуна V6, коробку-автомат з роздаткою та диференціал з автоматичним блокуванням, на додачу міг похвалитись справді комфортабельним салоном, супутниковою навігацією та камерою заднього огляду (так-так, у 1997-му році!). Було випущено близько 1800 екземплярів, вісім з яких на початку ХХІ ст. потрапили в Україну.
Suzuki X90 (1995-1997 рр.)
Явно провокаційна модель, сміливість творців якої можна пояснити хіба що тим, що в основі її лежала вже готова і цілком успішна модель Suzuki Escudo/Vitara. Ідея вражаюча і тепер: рама, двомісний салон, триоб’ємний кузов купе, але із знімним дахом, і все це – на високому дорожньому просвітові та ще й на повному приводі! І повний привід безкомпромісний, з повноцінною “роздаткою” і зниженим рядом передач. Публіка, певно, була у шоці, бо продажі виявилися провальними – навіть у схильній до автомобільних збочень Америці продали лише 7000 штук. Всього випустили близько 9000 екземплярів, розпродати які не могли ще два роки після припинення виробництва, і не дуже допомогло продажам навіть зниження ціни на чверть. Цікаво, що кілька таких машин свого часу каталися і по Україні.
Citroen C6 (2005 – 2012 рр.)
Це була дуже красива машина з розкішним салоном і комфортабельною ходовою частиною. Видатний дизайн доповнювався видатними технічними характеристиками, проте цей великий “Сітроен” не мав головного – статусу. А без цього у бізнес-класі ніяк не можна, яким би красивим і насиченим девайсами ти б не був. Коротше кажучи, цю однозначно гідну модель публіка не оцінила, і виробник обмежився тиражем менш ніж у 24 тисячі екземплярів. В нашій країні офіційні дилери продали аж близько десяти екземплярів Citroen C6, і сьогодні на шляхах їх не видно. Не виключено що вони вже перейшли у розряд колекційних цінностей.
Renault Avantime (2001 – 2003 рр.)
А це ще один концептуальний прорахунок – спроба створити люксовий автомобіль у зручному форматі мінівена. Точніше сказати, це прорахунок не в концепції, а у часі, адже європейські багатії тоді виявилися ще не готові до такого обличчя престижу. Показово, що кількома роками пізніше цю нішу більш вдало атакував німецький Volkswagen Multivan. Між тим, Renault Avantime фактично був моделлю, яка відносилася відразу до кількох класів, хоча слова кросовер тоді ще не винайшли. “Авантайм” поєднував риси комфортабельного купе (мало дверей і пасажирських місць), компактвена (інтер’єр з високою стелею) та фан-кара для молоді (двигун V6 на 207 к.с. і нетривіальна зовнішність). Проте, мікс вийшов надто складним, і французи випустили лише 8,5 тисяч “Авантаймів”.
Коротко
Те, що згадані тут машини не виправдали очікувань своїх творців, зрозуміло. Але з сьогоднішньої точки зору деякі з цих машин мають успіх, хоча і не в таких широких колах споживачів. Частина цих моделей як мінімум залишаться в історії через свої певні неординарні якості – нетипову концепцію, самобутній дизайн, сміливі технічні рішення тощо. Як не дивно, саме ці родзинки багато років тому стали причиною ринкового провалу моделей.
При підготовці статті були використані матеріали Autobild, L`Automobile і Motor.