Новий аналіз даних місії NASA Cassini (“Кассіні”) ставить під сумнів існування глобального океану під крижаною корою Титана. Дослідники дійшли висновку, що надра найбільшого супутника Сатурна є густими й сльотавими, з “кишенями талої води”. Результати змінюють уявлення про придатність Титана та інших крижаних світів для життя, пише Interesting Engineering.
Думка про існування океану Титана, який вважався одним із головних аргументів на користь можливого життя там, могла бути хибною. Повторний аналіз даних, зібраних місією “Кассіні” понад десять років тому, опублікований в журналі Nature, не підтвердив наявність підповерхневого глобального океану рідкої води.
Попередні інтерпретації даних “Кассіні” вказували саме на масивний підземний океан. Його вважали причиною того, що крижана кора Титана здатна помітно деформуватися під дією гравітації Сатурна.
Новий аналіз виявив критичну деталь — часову затримку деформації. Зміна форми Титана відстає приблизно на 15 годин від моменту максимального гравітаційного впливу Сатурна.
Ця затримка свідчить про високу в’язкість внутрішніх шарів. Аналогія з перемішуванням меду замість води допомогла оцінити кількість енергії, що розсіюється всередині супутника.
“Ніхто не очікував дуже сильного розсіювання енергії всередині Титана. Це був незаперечний доказ того, що внутрішня частина Титана відрізняється від того, що визначили на основі попередніх аналізів”, — заявив Флавіо Петрікка з Лабораторії реактивного руху NASA.
Коли вчені змоделювали внутрішню будову Титана з глибоким океаном, фізичні параметри перестали узгоджуватися з вимірюваннями. Нові методи аналізу показали холоднішу, густішу та менш рідку внутрішню структуру.
“Замість відкритого океану, як у нас на Землі, ми, ймовірно, маємо справу з чимось більш схожим на арктичний морський лід або водоносні горизонти”, — пояснив Батіст Журно, доцент кафедри наук про Землю та космос Вашингтонського університету.
Модель зі сльотавим шаром найкраще узгоджується з усіма вимірюваннями. Вона пояснює і затримку деформації, і здатність кори згинатися без наявності відкритого океану.
Для пошуку життя ці результати не є однозначно негативними. Усередині сльоти можуть існувати теплі кишені прісної води з температурами до 68 градусів за Фаренгейтом і підвищеною концентрацією поживних речовин.
“Відкриття шару сльоти на Титані також має захопливі наслідки для пошуку життя за межами нашої Сонячної системи. Це розширює діапазон середовищ, які ми можемо вважати придатними для життя”, — додала аспірантка Вашингтонського університету Ула Джонс.
Титан є унікальним тілом Сонячної системи з густою атмосферою та стабільною рідиною на поверхні. За температури близько мінус 297 градусів за Фаренгейтом ці рідини складаються з метану, який утворює озера й дощі.
Отримані висновки матимуть значення для майбутньої місії NASA Dragonfly. Її запуск до Титана наразі запланований на 2028 рік після коригування стратегії пошуку ознак життя.