Дослідники піддали два різних види тихоходок впливу мінералів, що імітують марсіанський ґрунт. Обидва види мали труднощі з виживанням, їхня чисельність швидко зменшувалася. Проте, після обробки цього ґрунту водою, мікроскопічні тварини почали почуватися значно краще. Це відкриває нові можливості для майбутніх сільськогосподарських проектів на Червоній планеті, повідомляє Science Alert.
“При розгляді питання про відправку людей у неземні середовища важливо усвідомлювати два аспекти: як навколишнє середовище вплине на людей і як люди вплинуть на навколишнє середовище. У цьому дослідженні ми аналізуємо потенційний ресурс для вирощування рослин у рамках створення здорового співтовариства, а також вивчаємо, чи є в реголіті шкідливі умови, які могли б допомогти захистити від забруднення з Землі, що є метою охорони планети”, – зазначила мікробіологиня Корієн Бакерманс з Університету штату Пенсільванія.
Попередні дослідження продемонстрували, що в марсіанському ґрунті можуть виживати деякі рослини. Однак, як реагуватимуть земні організми, залишалося невідомим. Тихоходки здатні виживати в найрізноманітніших умовах і виконують важливу роль у своїх екосистемах. Якщо колись на Марсі вдасться створити колонії, тихоходки могли б регулювати мікроорганізми в ґрунті.
Тихоходки є одними з найстійкіших істот на планеті завдяки набору механізмів виживання, що включає білок, який захищає їхню ДНК, зневоднений стан, у який вони можуть переходити, коли зовнішні умови стають нестерпними, та високу ефективність відновлення пошкоджень.
У ході дослідження вчені зосередилися на двох видах тихоходок: Ramazzottius cf. varieornatus, витривалому наземному виді, та Hypsibius exemplaris, що мешкає у прісній воді. Тварин кожного виду розмістили у двох різних сумішах, які імітували марсіанський реголіт: MGS-1 та OUCM-1, а потім спостерігали за ними протягом кількох днів. Групи кожного виду також були поміщені у звичайний земний пляжний пісок як контрольну групу.
В обох імітаторах кількість живих, активних тихоходок різко зменшилася через чотири дні. MGS-1 виявився особливо несприятливим – усі тихоходки Hypsibius загинули протягом двох днів. Ramazzottius показав дещо кращі результати, але їхня чисельність все ж знизилася.
OUCM-1 виявився кращим, але більшість популяцій різко скоротилися, і лише одна група Ramazzottius продемонструвала мінімальну реакцію на вплив. Тим часом тихоходки в піску продовжували жити, залишаючись здоровими та активними.
Вчені промили суміші та вирішили повторити експеримент, виявивши дещо несподіване: тихоходки в промитій суміші залишалися живими довше і демонстрували рівень активності, подібний до пляжного піску.
“Схоже, у MGS-1 є щось дуже шкідливе, що може розчинятися у воді – можливо, солі або інша сполука. Це було несподівано, але в якомусь сенсі позитивно, оскільки це означає, що захисний механізм реголіту може запобігти забрудненню. Водночас його можна промити, щоб підтримати ріст рослин або уникнути шкоди для людей, які з ним контактують”, – зазначила Бакерманс.
Раніше вчені розповіли, як тихоходкам вдається протистояти впливу радіації.