Учені визначили, що “стопа Буртеле”, знайдена в Ефіопії у 2009 році, належала виду Australopithecus deyiremeda, повідомляє Reuters. Це ранній гомінід, який приблизно 3,4 мільйона років тому жив поруч з Australopithecus afarensis – видом, до якого належить інша відома скам’янілість Люсі.
Висновок науковців, опублікований в журналі Nature, став можливим завдяки відкриттю поблизу 25 зубів і частини щелепи 4,5-річної дитини. Порівняння цих решток зі знайденими раніше кістками стопи показало, що обидва матеріали належать A. deyiremeda – виду, який поєднував мавпоподібні й людиноподібні риси та був описаний лише десять років тому.
Скам’янілості свідчать, що A. deyiremeda та Australopithecus afarensis жили в одному регіоні Афар та в один час. Australopithecus afarensis відомий з 1974 року завдяки знахідці Люсі, і довгий час вважався єдиним гомінідом у цьому періоді.
“Вони надають нам найпереконливіші докази того, що Australopithecus afarensis – вид Люсі – не був єдиним предком людини, який жив між 3,5 і 3,3 мільйонами років тому. В результаті, тепер ми знаємо, що попередні фази нашої еволюції не були лінійними, тобто в будь-який момент часу жив лише один вид”, – заявив провідний автор дослідження, директор Інституту походження людини Університету штату Аризона, палеоантрополог Йоганнес Хайле-Селассіє.
Учені встановили, що два види пересувалися по-різному. У A. deyiremeda великий палець був подібний до мавпячого й залишався протилежним, тоді як у виду Люсі він уже був ближчим до людського. Через це A. deyiremeda відштовхувався під час ходьби другим пальцем і рухався менш ефективно, зате краще лазив по деревах.
“Ходіння на двох ногах по землі було б безумовно менш ефективним. Однак це було б ефективніше для лазіння по деревах – непоганий компроміс, особливо в районах, де були великі хижаки”, – підкреслив Хайле-Селассіє.
У середовищі проживання цих видів зустрічалися великі шаблезубі кішки та гієни, тому здатність ховатися на деревах могла давати важливу перевагу. Вчений наголошує, що людська двоногість сформувалася через численні еволюційні “експерименти”, а окремі риси стоп, ніг і тазу виникали у різний час.
Аналіз емалі з восьми зубів A. deyiremeda показав, що цей вид харчувався виключно рослинністю дерев і чагарників. Australopithecus afarensis мав ширший раціон, який включав і трав’янисту їжу, і продукти з дерев та кущів. Такий широкий набір харчових джерел міг давати йому конкурентну перевагу на спільній території.
“Ці види пересувалися по-різному. У той час існувало багато способів бути людиною, і кожен із них, ймовірно, мав свою перевагу. Тепер, коли ми знаємо, що вони їли різні продукти та пересувалися по-різному, ми набагато ближче до вирішення цієї загадки співіснування”, – підсумувала співавторка дослідження, геохімікиня з Мічиганського університету Наомі Левін.
Раніше дослідники в Ефіопії виявили нові скам’янілості, що належать до роду Homo та до раніше невідомого виду австралопітека, вік яких становить 2,6-2,8 мільйона років. Дослідники продовжують аналізувати ці рештки, щоб з’ясувати раціон та потенційну конкуренцію за ресурси між цими видами.