Олексій Костенко
У травні 2025 року OpenAI офіційно презентувала нову глобальну ініціативу OpenAI for Countries — програму міжнародної співпраці у сфері штучного інтелекту. Компанія заявляє про готовність допомогти державам у розбудові національної цифрової інфраструктури: створювати локалізовані дата-центри, адаптувати мовні моделі до національного контексту та впроваджувати кастомізовані інтерфейси ChatGPT (цифрових помічників, налаштованих під мову, культуру й потреби конкретної країни) для громадян.
Пов’язаний із цією програмою проєкт Stargate уже активно розгортається в США — зокрема в Техасі, Вісконсині, Нью-Мексико та інших штатах у співпраці з провідними інфраструктурними операторами (Oracle, Vantage Data Centers, Microsoft). У цьому контексті OpenAI позиціонує OpenAI for Countries як розширення власної місії: надати країнам, що не мають ресурсів для самостійного створення потужних обчислювальних систем, доступ до ключових технологій на умовах партнерства. Та що це означає в реальності?
OpenAI й новий світовий порядок обчислень
Попри гучну назву, що викликає в уяві образи міжгалактичних порталів, Stargate від OpenAI — проєкт набагато приземленіший, хоч і не менш стратегічний. Це не цифровий міст між державами й не універсальна платформа для урядів. Це — гіпермасштабна обчислювальна інфраструктура, що розгортається переважно всередині США в тісній координації з національними інтересами.
Станом на другу половину 2025 року жодні офіційні матеріали не вказують на відкриту програму міжнародного доступу. Натомість бачимо розгортання об’єктів у США — увагу сфокусовано на внутрішньому ринку.
OpenAI представила ChatGPT-5.1: чат-бот став розумнішим, швидшим і природнішим у спілкуванні
Це рішення не лише інфраструктурне, а й політико-економічне. Уряд США радикально змінив підхід до ШІ та супутніх технологій: нова стратегія експортного контролю передбачає жорсткі обмеження на постачання високопродуктивних чипів і політики AI compute governance, спрямовані на недопущення витоку критичних потужностей за межі національної юрисдикції. Йдеться не лише про конкуренцію з Китаєм, а й про загальний принцип — залишити обчислювальне ядро майбутнього всередині США. Хоч OpenAI формально є недержавною структурою, на практиці вона діє як стратегічний партнер уряду США.
Схожі публікації
На мою думку, Stargate — не прелюдія до глобального федеративного хмарного суверенітету, а символ нового цифрового протекціонізму. В епоху, коли обчислювальні ресурси стають не менш критичними, ніж нафта чи вода, США демонструють: контроль над інфраструктурою — це контроль над майбутнім. І цим контролем ніхто ділитися не збирається.
Варто враховувати й архітектуру проєкту: це не просто сервери, а ультраскладні кластери з глибокою інтеграцією обладнання, енергосистем і доступу до моделей. Така структура фактично не підлягає швидкому копіюванню поза межами США — навіть союзниками.
Stargate — не «ворота» до глобального хмарного суверенітету, а «фортеця» для контролю над його інтелектуальними та інфраструктурними основами. У найближчій перспективі цей проєкт матиме ключове значення для американського домінування у сфері високопродуктивних обчислень, тоді як решті світу доведеться або адаптуватися до нових правил гри, або створювати власні — паралельні — інфраструктурні системи.
Офіційно всі проєкти OpenAI for Countries реалізовуватимуться у координації з урядом США. Поки залишається незрозумілим, які саме країни отримають доступ до цієї програми, за якими критеріями відбувається їхній відбір та які юридичні й технічні умови включено до угод про співпрацю. Є побоювання, що така архітектура створює не лише нові можливості, а й нові залежності: цифровий протекторат, у якому ключ до національного штучного інтелекту зберігається в руках іноземної корпорації — нехай і формально незалежної.
Amazon уклала угоду з OpenAI на $38 мільярдів: компанія повертає позиції у ШІ-перегонах
Водночас поява OpenAI for Countries свідчить про зміну філософії глобального ШІ — від єдиної хмари до геополітично маркованих цифрових блоків, де держави виступають не незалежними гравцями, а клієнтами централізованої інфраструктури. Stargate може стати новою формою цифрового управління з контрольованим доступом. У довгостроковій перспективі така модель матиме не лише технічні чи комерційні, а й глибокі політичні наслідки: хто володіє обчислювальною інфраструктурою, той формує правила доступу до майбутнього. І OpenAI, здається, вирішила не лише писати ці правила, а й виступити їх головним адміністратором.
Чому Україна не в грі?
Проєкт не «закритий» для України юридично — він просто не відкритий як сервіс для держав поза межами визначених локацій.
Ключові бар’єри:
Правовий режим даних. Україна не має статусу «належного рівня захисту даних» за загальним регламентом ЄС про захист даних (GDPR). Це не блокує операцій, але ускладнює дотримання юридичних і технічних вимог через додаткові гарантії та бар’єри. Для постачальника масштабу Stargate це означає більше юридичних суперечностей і меншу швидкість угод.
Корупційні ризики також залишаються проблемою. В останньому рейтингу Transparency International Україна отримала лише 35 зі 100 можливих балів і посіла 105-те місце серед 180 країн. Це означає, що інвестори та великі компанії обережно ставляться до співпраці з нашою державою — особливо коли йдеться про публічні закупівлі, спільні проєкти чи великі довгострокові інвестиції. Навіть за наявності відчутного прогресу в боротьбі з корупцією великі постачальники критичної інфраструктури неохоче співпрацюють там, де можливі непрозорі правила, затримки й судові спори.
Воєнний контекст. Розміщення критичної інфраструктури під постійними ударами по енергетиці створює неприйнятні фінансово-страхові ризики. Натомість партнери OpenAI прив’язалися до американських локацій із довгостроковими енергетичними контрактами, інвестиційними пільгами штатів і масштабом 4,5–10 ГВт у портфелі розгортань. Соціально-політичний вимір теж має значення. Інфраструктура такого масштабу «імпортує стандарти управління». Будь-який інцидент у країні, що воює, може бути інтерпретований як «мілітаризація ШІ». Великі технологічні гравці прагнуть максимально контрольованого середовища впровадження.
Що потрібно, аби «відчинити двері»?
Варто розрізняти «закритість» і «непріоритетність». За публічними даними, 2025 року Stargate розширюється передусім у США — зокрема через новий кампус у Вісконсині. Це відбувається в межах великого пакета боргового фінансування, довгострокових енергоконтрактів і масштабних закупівель чипів. У такій моделі географія визначається не зовнішніми запитами, а доступністю ресурсів — енергії, води, землі — й темпами будівництва. Для України це означає радше «пізніше», ніж «ніколи».
Якщо ж розглядати питання стратегічно, то, на мою думку, «відчинення дверей» для України вимагатиме демонстративних кроків у чотирьох площинах:
- Довгострокові гарантії енергопостачання для критичної інфраструктури з посиленим захистом мереж.
- Державно-приватне страхування воєнних ризиків із міжнародним перестрахуванням — тобто спільні механізми держави й страхових компаній для відшкодування збитків, спричинених війною.
- Прозорий, машинночитний режим великих держконтрактів. Тобто система, в якій інформація про масштабні закупівлі та угоди держави доступна у відкритому й стандартизованому цифровому форматі, придатному для автоматичної обробки та аналізу.
- Узгоджені з ЄС механізми транскордонних даних. Це способи, завдяки яким дані можуть вільно й безпечно «подорожувати» між країнами без порушення законів ЄС.
За наявності таких «якорів довіри» питання доступності не перетворюється на милість постачальника — воно стає предметом технічної інтеграції та політичної волі сторін.
Stargate: інфраструктура залежностей і шансів
Проєкт Stargate визначає нову логіку співпраці — країни не просто залучаються до нього, а й входять у ритм оновлень, приймаючи довгострокову технологічну архітектуру. Для України, як і для інших країн, які переживають шок систем, це і шанс, і виклик. Шанс — прискорити цифрову трансформацію. Ключових викликів декілька.
Перший. Публічне управління й підзвітність. Реформа не повинна перетворитися на «аутсорсинг державності», де рішення ухвалює алгоритм без людського контролю. Потрібно зберегти політичну відповідальність, чітко визначити правила управління, права громадян і виходу із системи. Алгоритми не мають підміняти демократію.
Другий. Шлюзи, тобто входи до глобальної структури ШІ, не бувають нейтральними: крізь них течуть стандарти та нав’язуються ціннісні моделі. Для демократичних урядів це — можливість закріпити в коді процедури підзвітності. Для авторитарних — спокуса вписати туди нагляд. І від того, хто першим запропонує переконливу, перевірену практикою збірку, залежить, стане нова інфраструктура інструментом свободи чи новою формою цифрового феодалізму.
Третій виклик. Економіка. Stargate продає не «залізо», а передбачуваність масштабування: державам обіцяють оновлюваність, аудитність, сумісність. Проте це також означає довгострокові зобов’язання й новий тип залежностей — фінансових, технологічних, регуляторних. Виграють ті, хто зафіксує в контрактах право на інспекцію, оборотність даних і експортну портативність сервісів.
Цифрові права громадян — іще один критичний аспект. Коли управління країною «говорить» мовою моделей, громадяни мають отримати не менше прав, ніж у звичних судах і міністерствах: право знати підстави рішень, право на виправлення, на оскарження, на перегляд їх людиною. Інакше це — не цифрова еволюція, а нова форма бюрократії.
OpenAI та AMD уклали угоду на десятки мільярдів доларів: виклик домінуванню Nvidia на ринку ШІ
Навіщо потрібен Stargate? Його мета — масштабувати інтелектуальні системи й побудувати інституційну економіку знань, де ресурси — це не копалини, а дані, енергія та обчислення. Питання не в тому, чи відкриють Stargate для України, а в тому, на яких умовах, із яким рівнем локального контролю, права власності на дані, незалежного аудиту й виходу.
Перший крок зроблено — угода про рідкісноземельні метали. Наступний крок має зробити Україна — створити цифрову інфраструктуру державного рівня: блокчейн, токенізація активів, реформи реєстрів. Інакше залишиться тільки примарна участь без реального суверенітету.
У країнах зі слабкими інституціями дата-центри й ШІ-кластери можуть стати як шансом для розвитку, так і ризиком цифрової колонізації. Власник інфраструктури фактично визначає правила: як працюють системи, хто має доступ, які дані використовуються. Дані громадян водночас стають «сировиною» для зовнішніх ринків.
Питання не в тому, як отримати Stargate, а в тому, на яких умовах. Чи зберігає держава контроль над даними, право на аудит, вихід із проєкту? І останнє запитання — цивілізаційного рівня: бути цифровим васалом — це перспектива багатьох цифрових країн, а ось мати у сюзеренах США чи КНР — це вже свідомий вибір кожної цифрової країни.