Група палеонтологів з Університету Хоккайдо та кількох німецьких інституцій вперше детально дослідила викопний зразок породи віком 100 мільйонів років, який містив близько 1000 мініатюрних дзьобів головоногих молюсків. Виявлено 263 зразки кальмарів, з яких 40 видів раніше були невідомими науці, передає ScienceAlert.
Дані, які опублікували в журналі Science, значно розширюють наше уявлення про біорізноманіття океану ери динозаврів та демонструють, що кальмари були не просто поширеними, а фактично домінували серед морських істот того часу. Як зазначає палеобіолог Шін Ікегамі, співавтор дослідження, “розміри тіл виявлених кальмарів не поступалися рибам і навіть перевершували знайдених поруч амонітів”. Це дозволяє припустити, що кальмари становили основу структури давніх підводних екосистем.
Ключем до відкриття став метод шліфувальної томографії – інноваційна техніка, яка передбачає поступове шліфування зразка породи шар за шаром із паралельною фіксацією даних з високоякісних зображень. Отримані дані потім об’єднують у тривимірну модель, що дозволяє візуалізувати структуру всередині зразка без потреби її вилучення. У цьому випадку технологія відкрила щільне скупчення скам’янілостей, зокрема мікроскопічних дзьобів кальмарів – єдиних жорстких елементів у тілі цих м’якотілих істот.
До цього моменту науці був відомий лише один викопний дзьоб кальмара. Тому що саме м’які тканини, які переважають в організмі цих тварин, рідко зберігаються у вигляді скам’янілостей.
Більшість виявлених у цьому дослідженні дзьобів були розміром від 1,23 до 19,32 мм у довжину, а товщина стінок не перевищувала 10 мікрометрів. Для порівняння: єдиний відомий раніше скам’янілий дзьоб кальмара був у 16 разів більший. Саме мікророзмір і фрагментованість цих структур, як вважають науковці, стали причиною їхньої тривалої “невидимості” для традиційних методів дослідження.
Автори дослідження зазначають, що частини таких викопних угруповань часто залишаються непоміченими. Вони зазвичай формуються у вигляді безладних і дуже щільних скупчень.
“Ці результати показують, що численні дзьоби кальмарів приховані у вигляді міліметрових мікроскам’янілостей, і пояснюють, чому їх не помічали в попередніх дослідженнях”, – йдеться в публікації вчених.
На основі зібраних даних дослідники дійшли висновку, що біомаса кальмарів у крейдяному періоді значно перевищувала біомасу риб та амонітів. А видовий вибух у групі головоногих відбувся близько 100 мільйонів років тому – задовго до масового вимирання всього живого 66 мільйонів років тому. Це змінює усталені уявлення про еволюцію кальмарів, які, як вважалося раніше, пізніше почали домінувати в океані.
“Ці відкриття змінюють усе, що ми вважали відомим про морські екосистеми в минулому. Кальмари, ймовірно, були піонерами серед швидких, розумних плавців, що й нині домінують у світовому океані”, – підкреслює співавтор дослідження, палеонтолог з Університету Хоккайдо Ясухіро Іба.
Раніше повідомлялося про інше вражаюче відкриття, яке стосується виживання істот після масового вимирання 66 мільйонів років тому. Дослідження Єльського університету показало, що нічні ящірки з родини Xantusiidae не лише жили в епіцентрі падіння астероїда на півострові Юкатан, а й зуміли пережити катастрофу. Це робить їх єдиною відомою групою наземних хребетних, що збереглася безпосередньо в зоні удару.