У своїй новій праці футуролог Роккі Скопелліті стверджує, що зір, слух, дотик, нюх і смак більше не є виключно біологічними. Вчений вважає, що сенсорне сприйняття перетворюється на цифровий код, який можна програмувати, транслювати та змінювати.
У своїй книзі “Перцептивні машини. Майбутнє штучного інтелекту, здатного відчувати, та його значення для людства” Скопелліті виділяє п’ять основних аспектів сенсорної нейросистеми.
Програмовані органи чуттів
Вперше в історії людські відчуття не обмежені біологічними рамками. Технології “електронних носів” (e-noses) та “електронних язиків” (e-tongues) перетворюють запахи та смаки на цифрові дані. Їх можна записувати, аналізувати та синтетично відтворювати, що дозволяє машинам імітувати повний спектр людського досвіду.
Медична революція та відновлення відчуттів
Основна користь технології – підтримка людей з інвалідністю. Кросс-модальний ШІ вже транслює звук у вібрації або світло, дозволяючи глухим “чути” через дотик. Нейроімпланти відновлюють зір у сліпих, а гаптичні (дотикові) пристрої дозволяють фізично відчувати об’єкти на великій відстані в реальному часі.
Сканування емоційного стану
Сучасний ШІ здатний розпізнавати емоції за мікромімікою, тембром голосу та фізіологічними сигналами. Це дозволяє створювати “чутливі” середовища:
- освітніх систем, які виявляють втому учня;
- клінічних інструментів для раннього виявлення психічних розладів;
- робочих місць, які адаптуються для зменшення когнітивного навантаження.
Ризики сенсорної маніпуляції
Контроль над тим, що відчуває людина, надає безпрецедентну владу.
“Якщо ШІ стає посередником між нами та реальністю, з’являється загроза маніпуляції переконаннями. Оскільки емоційні реакції часто є спонтанними, їх легко відстежувати та використовувати для персоналізованого впливу без відома самої людини”, – зазначає вчений.
Боротьба за “перцептивні права”
Оскільки емоційні дані є надто особистими, виникає питання їхньої власності. Футурологи підкреслюють необхідність запровадження нових законів – права на суверенітет власного сприйняття. Людина повинна мати гарантію того, що її відчуття не є об’єктом цифрової модифікації або інструментом прихованого маркетингу.
“Майбутнє ШІ полягає не в заміні людського розуму, а в розширенні та потенційному переосмисленні самої природи наших відчуттів”, – підсумовує Скопелліті.