Між мідною та бронзовою епохами мешканці Близького Сходу пережили глибокі потрясіння — старі суспільні структури руйнувалися, а нові лише починали формуватися, пише ScienceAlert. Саме цей період, близько 5500 років тому, дослідники вивчили через археологічну пам’ятку Мурайгхат, розташовану поблизу міста Мадаба на території сучасної Йорданії.
Згідно з попередніми дослідженнями вважається, що халколітична або мідна культура занепала через посилення сухості клімату у поєднанні з соціальними проблемами. Однак, серед типових поселень того періоду Мурайгхат виділяється. За словами археологині та авторки нового дослідження Сюзанни Кернер із Копенгагенського університету, його структура більше нагадує місце для церемоніальних зібрань, а не звичайне поселення.
“Наші розкопки в Мурайгхаті ранньої бронзової доби показують скупчення дольменів, стоячих каменів та великих мегалітичних споруд, які вказують на ритуальні зібрання та спільні поховання, а не на житлові приміщення”, — пояснює Кернер.
Як йдеться в дослідженні, опублікованому в Levant: The Journal of the Council for British Research in the Levant, у межах комплексу вчені задокументували залишки понад 95 дольменів — кам’яних гробниць, складених із двох вертикальних і одного горизонтального каменя. Детально описали понад 70 таких споруд, датованих ранньою бронзовою добою. Хоча решток у них не знайдено, схожість із подібними об’єктами, знайденими раніше в цьому регіоні, свідчить про їхнє ритуальне призначення.
На вершині пагорба археологи виявили кам’яні огорожі та різьблену скелю, що підтверджує церемоніальний характер місця. Водночас бракує ознак побутового життя — жодних вогнищ чи господарських споруд. Архітектура комплексу поєднує різні стилі, що, на думку Кернер, може свідчити про прибуття до Мурайгхату груп із різних регіонів, які приносили власні традиції.
Таке обґрунтування підтверджується також як продуманим плануванням території та помітним розташуванням дольменів, так і знайденими артефактами. Зокрема, серед знахідок — великі спільні чаші та інші предмети, що, імовірно, використовували під час бенкетів або обрядів.
Перехід від мідного до бронзового віку в Леванті збігся зі зміною клімату — від вологої доби до більш сухих умов. Це могло спричинити занепад багатьох осілих громад, але не призвело до повного зникнення людської присутності. Люди шукали нові способи співіснування в умовах невизначеності.
“Довелося знайти механізми, щоб упоратися із ситуацією, у якій старі моделі поведінки вже не працювали. Вони переосмислювали життя і смерть у суспільстві зі слабкими ієрархічними структурами”, — зазначає Кернер.
За словами археологині, конкретні деталі змін у цьому поселенні досі невідомі, і цілком можливо, що ніколи по-справжньому не вдасться розкрити таємницю того, що відбувалося в Мурайгхаті протягом ранньої бронзової доби. На думку дослідниці, Мурайгхат демонструє, як ранні громади реагували на соціальні перевороти, будуючи пам’ятники, переосмислюючи ролі в суспільстві та створюючи нові форми спільноти.
Раніше археологи виявили, що найдавніша американська цивілізація Карал змогла пережити масштабну посуху понад 4200 років тому без конфліктів, попри необхідність залишити своє місто. Переселенці, які заснували нові поселення, такі як Вічама, залишили на фризах зображення жертв голоду як попередження наступним поколінням про небезпеку кліматичних змін.