Еволюційні біологи Вільям Е. Фіні (William E. Feeney) з Іспанії та Джеймс А. Кеннерлі (James A. Kennerley) з Великої Британії разом з командою колег виявили звук, спільний для 20-и видів птахів із чотирьох континентів. Цей сигнал пернаті вміють відтворювати з моменту вилуплення із яйця, але спосіб його використання вивчають в процесі зростання, пише Deutsche Welle.
Наукову працю на цю тему вчені опублікували у спеціалізованому журналі Nature. Спочатку орнітологи помітили, що птахи подають особливий сигнал, коли біля своїх гнізд помічають паразитичні види пернатих, як от зозулі чи деякі американські вивільги. Він завше має схоже звучання і схожий на стогін або скрип.
Вчені записали цей звук і передали колегам на різних континентах. Разом вони провели польові дослідження, вмикаючи цей запис на природі і відстежуючи реакцію пернатих. Усього в експерименті взяли участь 30 вчених і дослідили 21 вид пернатих.
Експеримент показав, що звук працює як інстинктивний імпульс. Тобто реакція на нього є вродженою. Хоча всі досліджувані види птахів розійшлися еволюційно приблизно 53 млн років тому, спонтанну відрухову реакцію на цей сигнал всі вони зберегли.
При цьому скрипі чи то стогоні пернаті проявляють цікавість і підлітають дослідити територію навколо гнізда. Якщо саме приваблення є вродженим, то його інтерпретація — набута. Умовно, старші птахи у такий спосіб сповіщають про паразитичні види. Молодші прилітають на тривожний сигнал, помічають ту ж саму зозулю і пов’язують її зі звуком.
Дослідження показує, що спілкування у птахів і людей має спільні риси. Попри міжвидову різницю і широку співочу палітру, є спільні сигнали. І пернаті можуть вивчати їх значення не лише у своїх родичів, а й в представників чужих сімейств.
Сама ж схильність до реакції на сигнал є генетично закладеною. Еволюційні біологи висунули гіпотезу, що така комбінація вроджених і набутих рис може працювати і в людей. Є вроджені звуки та реакція на них, а потім за допомогою соціальної взаємодії вони обростають додатковими значеннями.
Спілкуються не лише птахи, а й каракатиці чи китоподібні. У перших є своя “жестова мова”, для якої вони використовують щупальця. Для китів і дельфінів океанологи узагалі пропонують створити переклад сигналів для кращого розуміння людьми. Наприклад, вокалізація афалінів багато у чому схожа на нелюдську мову.