Автомобілів з усіма ведучими колесами сьогодні на дорогах мало не половина. Але наскільки потрібен повний привод сучасному автовласникові – в яких випадках є сенс доплачувати за 4х4?
Оскільки конструкцій повнопривідної трансмісії сьогодні є величезна кількість, однозначно говорити про користь від всіх ведучих коліс не можна. Але питання варто розглянути з іншого боку: чи варто взагалі прагнути до володіння машиною 4х4, навіть якщо вона частенько покидає асфальтові траси?
Спираючись на думку бувалих підкорювачів бездоріжжя і враховуючи власний досвід, журналісти РБК-Україна Авто розповідають про умови експлуатації, коли автовласник цілком зможе обходитися моноприводом.
Бездоріжжя і 4х4
Насправді є доволі багато типів поверхонь (ми навіть не говоримо – шляхів), коли цілком можливо обійтися лише двома ведучими колесами. Розглянемо кожен варіант окремо.
- Сухий грунт. Навіть якщо дороги геть немає, але поверхня тверда і в неї не провалюється нога людини, середньостатистичний легковий автомобіль або кросовер зможе рухатись нею без повного приводу.
- Проблемні путівці. На грунтовій дорозі можуть бути глибокі колії, промоїни, пагорби – але це саме по собі нічого не значить. Коли водій буде акуратно рухатися по нерівній, але сухій місцевості без зупинок, обертань керма, гальмувань та прискорень, він ризикуватиме здебільшого зачепитись за землю бамперами чи порогами, рідше – агрегатами під низом машини. Якщо водій поводиться більш-менш правильно, повнопривідний режим трансмісії йому тут не потрібен.
- Мокра поверхня. Якщо нещодавно був невеликий дощ, але калюж на путівці немає, небезпека полягатиме у тому, що машина може забуксувати на слизькому грунті та загрузнути колесами у найбільш мокрих місцях. Відтак, за наявності повного приводу його слід увімкнути завчасно. Коли приводу 4х4 немає, теж цілком реально подолати ділянку без тривалих “заболочених” зон. Але треба їхати максимально прямо, на рівному газі, без зупинок і прискорень, не допускаючи буксування коліс. Одне слово, на мокрій грунтовій дорозі повний привід не завадить – але не можна сказати, що він вирішить всі проблеми. Особливо якщо йдеться про недорогий кросовер-паркетник, а також коли машина взута у звичайні дорожні шини.
- Підйом на мокрому грунті. Навіть ледь помітний підйом на мокрому грунті суттєво знижує шанси на успіх для машини з однією ведучою віссю. Навіть якщо ведучі колеса не будуть загрузати, вони можуть буксувати, як на льоду, і машина буде зупинятись, розвертатись – аж до втрати керування. Отже, на мокрих пагорбах повний привід необхідний – хоча знов-таки, і він не завжди нівелює всі труднощі.
- Багно в усіх його проявах. Рідка багнюка, просочений водою в’язкий грунт, заповнені водою колії на тривалих ділянках або просто великі калюжі гарантують проблеми. Будь-яка машина може загрузнути якщо не одним, то іншим колесом, а то й кількома. На будь-якому приводі тут треба їхати на рівному газі, без зміни передач, свідомих уповільнень і зайвих рухів кермом. Режим 4х4 в такому випадку необхідний. Коли його немає, шансів буде набагато менше, але можна спробувати штурмувати такі ділянки сходу.
Як покращити прохідність без 4х4
Привод на всі чотири колеса – це тільки одна з складових впевненої прохідності машини на важкому бездоріжжі. Тож якщо вдосконалити інші чинники, то відсутність режиму 4х4 можна частково компенсувати. І цікаво, що деякі з цих характеристик автовласник може покращити власними силами.
- Шини. Почати з того, що навіть найдосконаліший привод 4х4 не буде ефективним, якщо машина буде на звичайних шосейних колесах. І навпаки – монопривідний автомобіль наблизиться до повнопривідного, якщо матиме на ведучих колесах гуму для багна типу Mud+Snow з грубою і глибокою нарізкою протектора. Як компромісний варіант – зимові шини арктичного типу (з не дуже стертим протектором!).
- Геометрична прохідність. Аби машина не чіплялася за грунт кузовом та бамперами, можна збільшити її кліренс. Для цього використовують більші за діаметром шини, проставки під пружини та амортизатори;
- Навички водія. Від майстерності водія прохідність машини на багнюці чи в снігу залежить не менше, ніж від шин. Відтак, водієві треба добре попрактикуватись у керуванні машиною на важких шляхах і поза ними. Причому це стосується моделей з усіма типами приводу.
Незалежно від наявності приводу 4х4, до поїздок важкими шляхами треба готуватись. Це означає, що треба навчитись керувати машиною в таких умовах, мати на колесах правильну гуму і прихопити з собою деяке джиперське знаряддя типу троса, лопати, потужного домкрата, пари недовгих, але міцних дошок тощо.
При підготовці статті були використані матеріали “AutoBild Всі ведучі” та Motor.