Раніше астрономи активно використовували радіотелескопи для виявлення можливих інопланетних сигналів, однак зростальна кількість супутників, зокрема системи Starlink, ускладнила такі спостереження. Саме тому вчені дедалі частіше звертаються до альтернативних методів, які дозволяють відокремити можливі аномалії від “шуму” сучасної орбітальної інфраструктури. Зараз науковці вирішили шукати потенційні інопланетні зонди вже всередині Сонячної системи, про що повідомляє UniverseToday.
Дослідження, опубліковане в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, пропонує використовувати тінь Землі як природний фільтр. Це дозволяє зменшити вплив відбиттів від штучних супутників і космічного сміття.
Космічний простір навколо Землі значно “засмічений” тисячами чинних апаратів та мільйонами уламків, які ускладнюють пошук будь-яких аномальних об’єктів. Провідна авторка роботи Беатріс Вільярроель зі Стокгольмського університету зазначила, що команді був потрібен спосіб мінімізувати ці перешкоди. Саме тому науковці зосередили увагу на тіні, яку Земля щоночі відкидає у космос.
У цьому конусі, де прямі сонячні промені недосяжні, не видно більшості відбиттів від людських супутників. Основна частина тіні охоплює ділянку приблизно у 8-9 градусів для об’єктів на геостаціонарній орбіті, тобто на висоті близько 35 700 км. За словами авторів, будь-які яскраві спалахи чи смуги в цій зоні можуть свідчити про незвичайні джерела світла, які не пов’язані з людською діяльністю. Це пов’язано з тим, що супутники, створені людиною, зазвичай не випромінюють оптичне світло, за винятком комунікаційних лазерів або двигунів.
Для перевірки концепції команда використала дані Перехідного центру Цвікі (Zwicky Transient Facility, ZTF) – телескопа в Каліфорнії, що систематично сканує небо для виявлення змінних об’єктів. Вчені проаналізували понад 200 тисяч зображень, особливу увагу приділивши тим, що були зроблені в межах тіні Землі.
Автоматизована система пошуку, названа NEOrion, виявила тисячі потенційних кандидатів, серед яких були як смугасті об’єкти, так і точкові спалахи. Більшість виявилися метеорами, літаками або вже відомими астероїдами. Однак команда зафіксувала один цікавий випадок – некаталогізований об’єкт, що рухався швидше за типові астероїди та не відповідав жодним відомим даним. Попри це, підтвердити його природу не вдалося, і він залишається загадкою.
У статті також розглянуто інші перспективні підходи. Серед них – аналіз астрономічних фотографій, зроблених до запуску першого супутника у 1957 році, та вивчення спектральних характеристик підозрілих об’єктів, що може свідчити про тривале перебування їхніх матеріалів у космосі.
Хоча дослідження не дало прямих доказів існування інопланетних технологій, воно показало, що систематичний пошук об’єктів такого типу вже можливий із використанням наявних телескопів і нових методів аналізу. Науковці також працюють над проєктом ExoProbe – мережею спеціалізованих телескопів, які дозволять проводити одночасні спостереження з різних точок і точніше визначати відстань до незвичайних об’єктів.
Нещодавно астрономи зафіксували найяскравіший в історії швидкий радіоспалах (FRB) і вперше змогли повністю відстежити його джерел. Завдяки високій точності нових телескопів та інфрачервоним спостереженням космічного телескопа імені Джеймса Вебба, дослідники змогли визначити, що сигнал походить з невеликої ділянки в спіральному рукаві галактики NGC 4141. Це ключовий момент для розуміння природи FRB, які досі залишаються загадковим космічним явищем.