Дослідникам за допомогою телескопа “Джеймс Вебб” вперше вдалося скласти детальну карту верхніх шарів атмосфери Урана. Вони виявили нові незвичайні характеристики загадкового магнітного поля планети та полярні сяйва, що світяться, повідомляє Live Science.
“Джеймс Вебб” спостерігав за обертанням Урану протягом 15 годин, що становить майже повну добу на цій планеті. Ці спостереження вчені здійснили з метою отримати більше інформації про те, як крижані гіганти розподіляють енергію у верхніх шарах своїх атмосфер, а також дослідити механізми роботи полярних сяйв на планеті.
Магнітне поле Урана є унікальним серед великих планет Сонячної системи, оскільки його магнітний полюс нахилений на 60 градусів відносно географічного полюса. Цей нахил спричиняє появу полярних сяйв, які розширюються далеко за межі полюсів Урана, на відміну від полярних сяйв на Землі.
Для отримання додаткової інформації вчені використали “Джеймс Вебб” для спостережень за магнітосферою Урану – областю космічного простору навколо планети, де домінує її магнітне поле.
Дослідники з Європейського космічного агентства (ESA) повідомили, що “Джеймс Вебб” створив “найдокладнішу на сьогоднішній день картину” того, як частинки у верхніх шарах атмосфери Урана отримують енергію (іонізуються) внаслідок взаємодії з Сонцем.
Під час дослідження вчені намагалися виміряти температуру і щільність іонів на висоті до 5000 кілометрів над верхніми шарами хмар Урана. Виявилося, що вони не досягають максимуму на одній і тій самій висоті. Найвища температура іонів спостерігалася на висоті від 4000 до 5000 кілометрів, але найщільнішими вони були на висоті приблизно 1000 кілометрів. Це пояснюється “складною геометрією” магнітного поля планети.
Ця геометрія також призвела до формування двох яскравих смуг полярних сяйв поблизу магнітних полюсів Урана. Проте між поясами полярних сяйв спостерігається “зменшення” як щільності іонів, так і випромінювання полярних сяйв. Ймовірно, цей ефект викликаний переходами між лініями магнітного поля планети. Спостереження у верхніх шарах атмосфери Юпітера виявили наявність подібних перехідних зон.
Раніше вченим, можливо, вдалося розкрити таємницю надзвичайно потужного радіаційного поясу Урана. 40 років тому апарат “Вояджер 2”, що пролетів повз планету, зафіксував рівні радіації, які не підлягали поясненню.