Група інвесторів з Кремнієвої долини, до складу якої входить співзасновник Palantir Пітер Тіль, інвестувала 140 млн доларів у розвиток стартапу Panthalassa. Компанія займається розробкою автономних плавучих об’єктів, які здатні генерувати електроенергію з руху хвиль і виконувати складні ІІ-обчислення безпосередньо на борту.
Новий прототип під назвою Ocean-3 планують протестувати в північній частині Тихого океану вже цього року. Конструкція вражає своїми розмірами:
Габарити: довжина платформи досягає 85 метрів – це практично висота лондонського Біг-Бена.
Принцип роботи: вузол має форму сталевої сфери з вертикальною трубою під водою. Хвилі виштовхують воду в резервуар під тиском, яка потім обертає турбіну для живлення ІІ-чіпів.
Охолодження: океанічна вода навколо забезпечує природне та економічне охолодження серверів – це вважається критичною перевагою над наземними об’єктами, які споживають величезну кількість прісної води.
Проблема передачі даних
Замість передачі енергії на сушу Panthalassa пропонує транслювати дані. ІІ-моделі будуть працювати безпосередньо на борту платформи, а результати запитів (inference tokens) будуть надсилатися клієнтам через супутниковий зв’язок.
При цьому експерти вказують на серйозний виклик: супутниковий зв’язок має обмежену пропускну здатність і затримки сигналу.
Хоча сотні мегабіт на секунду достатньо для текстових відповідей чат-ботів, координація між кількома плавучими вузлами для великих обчислювальних навантажень все ще вважається складним інженерним завданням.
Автономність і виклики обслуговування
У майбутньому компанія планує розгорнути тисячі вузлів, які повинні працювати автономно понад 10 років в суворих океанських умовах без втручання людини. Це ставить високі вимоги до надійності обладнання, адже будь-який ремонт посеред океану вимагатиме витрат на рятувальні експедиції.
Зазначимо, що ідея океанських обчислень не є новою – Microsoft експериментувала з підводними серверами в рамках проекту Natick, а Китай вже розгортає подібні об’єкти біля своїх берегів.
Проте проект Panthalassa є найбільш амбіційною спробою зробити ІІ-інфраструктуру повністю незалежною від суші. На фоні інформації про те, що техногіганти планують витратити понад 760 млрд доларів на ІІ-інфраструктуру до 2026 року, океанічні вузли виглядають прийнятною нішевою альтернативою, яку реально втілити в життя.