Пермське вимирання – вчені розповіли, як змінювався клімат Землі у цей час
Температура планети піднялася на 10 градусів Цельсія.
Масове вимирання, яке завершило пермську геологічну епоху 252 мільйони років тому, знищило більшість тварин, які мешкали на Землі. На планеті вивергалися гігантські вулкани, які викинули 100 000 мільярдів метричних тонн вуглекислого газу. Це призвело до дестабілізації клімату та вуглецевого циклу, що, у свою чергу, викликало різке глобальне потепління, виснаження вмісту кисню в океанах та масове вимирання.
Але багатьом рослинам удалося вижити. Вони залишили після себе скам’янілості, які тепер вчені використали для моделювання підвищення глобальної температури на 10 градусів за Цельсієм, повідомляє Phys.org.
«Хоча скам’янілі спори та пилок рослин раннього тріасу не дають переконливих доказів раптової та катастрофічної втрати біорізноманіття, як морські, так і наземні тварини зазнали найсерйознішого масового вимирання в історії Землі. Життю на Землі довелося пристосовуватися до змін клімату і вуглецевого циклу, що повторюються, протягом декількох мільйонів років після кордону пермі і тріасу», — заявила провідний автор дослідження Маура Брунетті з Женевського університету
Вона додала, що дослідження пов’язує скам’янілості рослин із підвищенням температури на 10 градусів Цельсія, які описують перехід від холодного клімату до помірного. Вчені також розповіли, як цей процес відбувався.
Вчені вивчили п’ять стадій з обох боків кордону пермі та тріасу: пермський учапінський та чансинський, ранній тріасовий індський та оленекський, а також середній тріасовий анізійський. Дослідники об’єднали географічну карту Землі тих часів із даними викопних рослин. Вони розподілили роди рослин за шістьма основними біомами, щоб з’ясувати, як виглядав місцевий клімат у різних місцях.
Потім вчені використали статистичний аналіз, щоб оцінити схожість між існуючими записами викопних решток і моделюванням біомів, які процвітали б при різних температурних станах і рівнях CO2. Вони виявили, що ці біоми різко змінилися на межі пермі та тріасу, коли планета перейшла від холодного клімату до теплого.
Найперші періоди пермі були холодними, а ось перший період тріасу – індський – відрізнявся змішаним кліматом, який ученим не вдалося визначити. Це могло бути пов’язане з помилками вибірки або поганою збереженістю викопних решток, або це могло бути пов’язано з короткостроковими коливаннями клімату, які не дозволили біомам стабілізуватися.
Але пізній тріас був набагато спекотнішим. Наступні періоди – оленекський та анізійський – стабілізувалися при температурах на 10 градусів вище, ніж раніше.
«Цей перехід від холоднішого кліматичного стану до жаркішого відзначений підвищенням приблизно на 10 градусів Цельсія середньої глобальної температури приземного повітря та інтенсифікацією водного циклу. У тропіках з’явилися тропічні вічновологі та літні вологі біоми, які замінюють переважно пустельні ландшафти. Тим часом тепло-холодний помірний біом змістився у бік полярних регіонів, що призвело до повного зникнення екосистем тундри», – сказала Брунетті.
Разом з тим, дослідники визнають, що для більш точних результатів необхідні додаткові дані та точніші моделі.
Раніше вчені заявили, що деякі представники мегафауни жили на Землі набагато довше, ніж вважалося до цього.