Озера Тибету поступово зникають, що, за словами науковців, може бути причиною виникнення землетрусів.

Це активізує сплячі розломи в земній корі.

Дослідники повідомили, що зникнення водойм у Тибеті могло стати причиною землетрусів у цьому регіоні, “активізувавши” сплячі розломи в земній корі. Це відкриття доповнює інформацію про взаємозв’язок між змінами клімату та геологічною активністю планети, інформує Live Science.

Приблизно 115 тисяч років тому в Тибеті існували величезні озера, довжина деяких з яких досягала 200 кілометрів. Наразі ж вони значно зменшилися. Серед них, наприклад, озеро Намцо, довжина якого становить 75 кілометрів.

Група геологів під керівництвом Чунруї Лі, наукового співробітника Китайської академії геологічних наук у Пекіні, висловила припущення, що втрата води з озер могла мати непрямий вплив на місцеву геологію. Частково це пов’язано з тим, що великі водойми чинять тиск на земну кору. Коли вони починають висихати, ця вага зменшується, і земна кора повільно піднімається.

Ще один важливий аспект полягає в тому, що південний Тибет є геологічно активним через тривале зіткнення Індії та Євразії, яке розпочалося 50 мільйонів років тому. Під південним Тибетом у земній корі накопичилася напруга, внаслідок чого утворилися стародавні тріщини — або розломи — готові до розриву. Вчені вважають, що повільне підняття кори, викликане зменшенням обсягу озер, могло спровокувати ці розриви та викликати землетруси.

Дослідники вивчили місцеву геологію, створивши карту стародавніх берегових ліній озер, щоб визначити, скільки води втратили ці водойми. Після цього за допомогою комп’ютерного моделювання вони з’ясували, наскільки повинна була піднятися кора у відповідь на це, і виявили, що це могло активізувати розломи.

Аналіз вчених показав, що втрата води з озера Нам Ко в період від 115 тисяч до 30 тисяч років тому призвела до загального зсуву на 15 метрів по сусідньому розлому. Озера, розташовані за 100 км на південь від озера Нам Ко, за той самий період втратили ще більше води. Там, можливо, стався зсув на 70 метрів по прилеглих розломах.

Розрахунки також показали, що розломи в регіоні в середньому рухаються на 0,2-1,6 міліметра на рік. Для порівняння, розлом Сан-Андреас, що проходить через Каліфорнію, в середньому зсувається на 20 міліметрів на рік. Але там рух переважно зумовлений процесами, що відбуваються глибоко під землею. Нове дослідження свідчить про те, що на значний рух розломів можуть впливати також процеси, що відбуваються на поверхні.

Водночас, як зазначив Шон Галлен, доцент кафедри геології в Університеті штату Колорадо, який не брав участі в дослідженні, це не означає, що землетруси обов’язково виникатимуть у місцях, де зникають озера. Такі землетруси відбуватимуться лише там, де водойми розташовані над земною корою, що накопичила напругу через тектонічну активність.

Філіп Стір, доцент кафедри геонаук в Університеті Ренна у Франції, який також не брав участі в дослідженні, зазначив, що напруга може також зніматися іншими поверхневими процесами. Сильні шторми можуть викликати раптову і швидку ерозію, видаляючи важкі породи з певних ділянок земної кори і дозволяючи їй підніматися. Кар’єри, де видобувають великі обсяги породи, чинять аналогічний вплив.

Раніше вчені повідомили, що більш посушливий клімат прискорює розпад Східної Африки.