Незвичайний транспорт з автомобільними двигунами

Були часи, коли автівки щедро ділилися своїм силовим агрегатом з іншими видами транспорту. Чому ж в наш час автомобільний двигун можна побачити тільки під капотом автомобіля?

Літак і Porsche: Mooney M20L PFM

Опозитний двигун-боксер від спортивних автомобілів Porsche давно подобався виробникам легкомоторних літаків. Остання на сьогодні – хоча і неоднозначна за результатом – спроба подружити їх відбулася 1988 року. Тоді виробник приватних літаків Mooney запустив у серію модель M20L PFM, де останні три літери означали Porsche Flug Motor (літаючий двигун Порше).

Шестициліндровий опозитник від Porsche 911 немов сам просився під капот літака: плаский, легкий, із зручним для авіації повітряним охолодженням, та ще й з хрестоматійною німецькою надійністю. Споживачам його намагалися подати як економічний і працюючий комфортно, без вібрацій і зайвого шуму. І характеристики були красиві: Porsche Flug Motor при об’ємі 3,164 л у надувній версії видавав 260 кінських сил, а в атмосферній – 210 к.с.

Але, як не дивно, американським пілотам (США – основний ринок малої авіації) ідея економічного літака не зайшла. Попит був замалим, і у 1990 р. виробництво двигуна було припинено. А потім дійшло до того, що 2005 р. Porsche викупила ті літаки з PFM, що залишалися в строю, аби не мати клопоту з їх сервісною підтримкою. При тому ті власники в Європі, Австралії та Америці, які відмовилися продавати виробнику своїх пташок, і досі користуються ними: авіаційний мотор “Порше” виявився дуже довговічним і надійним.

Човен-камікадзе і Toyota: Shinyo

Крім добре відомих літаків-камікадзе під кінець Другої світової війни у Японії з’явилися човни-камікадзе. Моряки класифікували їх як штурмові човни, але для людей невтаємничених це більше схоже на керовану торпеду. Швидкісний катер, розігнавшись до 55 км/год, під керуванням однієї людини мав прорватись скрізь загороджувальний вогонь кораблів ескорту і вдаритись носом в борт найважливішого корабля чи судна конвою. Удар активував вибух 300 кг тротилу, чого було достатньо для ураження, скажімо, невеликого авіаносця. Використання численних Shinyo (побудували 6200 штук) не було особливо вдалим, але нам цікаво інше.

До гідної за морськими мірками швидкості катер-камікадзе розганяв автомобільний двигун – рядна шістка Toyota KC потужністю 67 кінських сил. Показово, що взагалі-то це був скопійований американський мотор Chevrolet Stovebolt 207 зразку 1933 року, але японці не просто відтворили його на власних заводах, а й трохи додали йому потужності.

Снігохід і Chrysler: Tucker Sno-Cat Type 743

Один з найвідоміших підкорювачів Антарктиди та Південного полюсу – американський снігоход Tucker Sno-Cat – теж використовував автомобільний двигун. І він був теж марки Chrysler, але цього разу – у вигляді V-подібної вісімки. Cпеціально підготовані для антарктичних маршрутів кілька машин мали бензиновий двигун потужністю 182 к.с. з приводом на чотири окремих гусениці. 6-метрова машина вагою 3,5 тони розвивала максимальну швидкість 25 км/год і могла перевозити вантажі вагою до 2,7 тони. Спалюючи 70 літрів палива на кожні 100 кілометрів, чотири цих всюдиходи перетнули всю Антарктиду, подолавши 3473 кілометрів за 98 днів.

Коротко

В ті давно забуті часи, коли конструктори-мотористи мали тільки одне завдання – зняти з вала мотора потрібну потужність та обертовий момент, двигуни різного призначення мало відрізнялись між собою. Точніше, зовсім не відрізнялись. Один той самий агрегат можна було побачити і під капотом вантажівки, і представницького седана, і легкого танка, і навіть літака…

Тепер все не так: автомобільному двигуну замало видати потрібну потужність. Він повинен швидко прогріватись, мало важити, мало їсти, не забруднювати атмосферу, не шуміти, не тремтіти… Так, всім цим вимогам він сьогодні відповідає – але через це він не годиться ані для танка, ані для човна, ані для літака… Хто зна, може воно і добре.

При підготовці статті були використані матеріали Automobilist та World War II Database.

Джерело