Найдавніші хребетні мали чотири ока – палеонтологи з’ясували, як істоти бачили світ 518 млн років тому – новини науки
Скам’янілості з Китаю показали складну зорову систему хребетних віком 518 мільйонів років.
Деякі з найдавніших відомих хребетних мали чотири повноцінні ока. Палеонтологи зʼясували це завдяки унікальному збереженню м’яких тканин у скам’янілостях віком близько 518 мільйонів років, передає IFLScience. Нове дослідження розкриває, як ранні хребетні бачили світ і ким стали їхні нащадки.
Myllokunmingid (миллокунмінгіди) походять із кембрійських відкладів Ченцзяна на півдні Китаю. Вони вважаються одними з найдавніших хребетних і ближчими родичами сучасних тварин, ніж більшість інших кембрійських форм.
На думку вчених, ці тварини нагадували пуголовків із двома великими очима з боків голови. Крім них, у них були ще два менші ока, розташовані спереду по центру.
“Ці скам’янілості зберігають очі в надзвичайних деталях”, — заявив автор дослідження, професор Пейюнь Конг з Юньнанського університету. За його словами, наявність двох додаткових, повністю функціональних очей стала для дослідників повною несподіванкою.
Відкриття, деталі якого опубліковані в журналі Nature, є особливо важливим через свій вік. До цього часу найдавніші свідчення очей із кришталиками були на 13 мільйонів років молодшими й походили зі сланців Берджесс у Канаді.
Дослідники вважають, що внутрішня пара очей миллокунмінгід згодом еволюціонувала в шишкоподібну залозу. Її недарма називають “третім оком”: хоча у людей вона схована всередині черепа, її функція досі зав’язана на реагуванні на світло для контролю циклів сну. Різниця лише в тому, що ми сприймаємо світло очима, тоді як деякі рептилії досі можуть робити це безпосередньо шишкоподібною залозою.
“У цих тварин було не просто третє око – у них було четверте”, — зазначив доктор Якоб Вінтер з Брістольського університету.
За словами Конга, шишкоподібна залоза колись функціонувала як повноцінне око, здатне формувати зображення. Однак еволюція змінила її призначення і орган зменшився, втратив зір та перепрофілювався на контроль циклів сну.
Xiangtong Lei & Sihang Zhang
Знахідка є рідкісною, адже очі як м’які тканини майже ніколи не скам’яніють. Зазвичай вчені змушені робити висновки лише за формою очних западин.
“Ці скам’янілості відкривають рідкісне вікно в те, як вимерлі тварини бачили та сприймали свій світ”, — підкреслила почесна професорка Сара Габботт з Університету Лестера. Вона зазначила, що збереглися навіть пігменти сітківки та кришталики.
Команді вдалося підтвердити чотириоку будову у двох видів миллокунмінгід, зокрема, Haikouichthys ercaicunensis. Подібність внутрішніх і зовнішніх очей, а також наявність меланіну підтверджують, що це були органи зору, а не інші структури.
Раніше темні плями на маківці вважали носовими мішечками, однак нові дані це спростовують. Вінтер заявив, що чотири ока могли давати тваринам ширше поле зору. Водночас додаткові очі вимагали значних енергетичних витрат. Ймовірно, саме тому з часом еволюція відмовилася від такої системи.
Раніше біологи з Карлового університету відкрили нову гілку Дерева життя, описавши унікальний мікроорганізм Solarion arienae, знайдений у зразках морської води з Хорватії. Ця істота настільки відрізняється від усіх відомих еукаріотів, що для неї довелося створити окреме біологічне царство.