Найдавніша ювелірна майстерня Західної Європи – прикраси з мушель віком понад 42 тисячі років – новини археології

Контакт між неандертальцями та Homo sapiens у період переходу до верхнього палеоліту.

Археологи у французькому Сен-Сезері, департамент Шаранта-Марітім, виявили найстарішу у Західній Європі майстерню з виготовлення прикрас із мушель, вік якої становить щонайменше 42 тисячі років. Дослідження проводили вчені з CNRS (Centre National de la Recherche Scientifique), Університету Бордо, Міністерства культури Франції та Університету Тулузи 2 Жана Жореса, пише Arkeonews.

На стоянці Ла-Рош-а-П’єро знайшли скупчення перфорованих мушель у поєднанні з червоними та жовтими пігментами. Це перше підтвердження існування виробництва прикрас такого типу в регіоні, що відкриває нові уявлення про мобільність, торгівлю та культурний обмін у часи, коли неандертальці поступалися місцем сучасним людям.

Відкриття пов’язане з культурою Шательперрона, яка існувала у Франції та північній Іспанії між 55 і 42 тисячами років тому. Цей період збігся з переходом від останніх популяцій неандертальців до Homo sapiens, які мігрували з Африки та принесли нові культурні практики.

Традиційно на подібних стоянках знаходили кістяні знаряддя та прикраси із зубів тварин, але намистини з мушель стали безпрецедентним прикладом символічного вираження. Вони вказують на те, що люди цієї епохи почали експериментувати з новими матеріалами, ймовірно, під впливом контактів із новоприбулими Homo sapiens.

Серед артефактів археологи виявили десятки мушель Littorina obtusata, частина яких залишилася необробленою, а інші мали отвори та сліди пігментів. Це свідчить про те, що в Сен-Сезері функціонувала справжня майстерня, а не просто зберігалася колекція прикрас.

Дослідження також показали, що мушлі походять з атлантичного узбережжя за 100 кілометрів, а пігменти з родовищ, розташованих більш ніж за 40 кілометрів. Це свідчить про значну мобільність населення або існування торгівельних шляхів ще 42 тисячі років тому.

Крім прикрас, на стоянці знайшли кам’яні знаряддя праці, характерні для неандертальців, а також кістки бізонів і коней. Це підтверджує, що поселення було багатофункціональним і забезпечувало різні потреби його мешканців.

Стоянка Ла-Рош-а-П’єро відома археологам ще з 1976 року, а у 1979-му тут було знайдено добре збережений скелет неандертальця. Завдяки безперервній дослідницькій роботі Сен-Сезер став унікальною “лабораторією” для вивчення культурного обміну й адаптацій у доісторії. До дослідження долучилися 11 наукових лабораторій у координації з CNRS, які застосували сучасні методи аналізу до всіх попередніх колекцій артефактів.

Знахідка в Сен-Сезері є найдавнішим підтвердженням виробництва прикрас із мушель у Західній Європі. Вона демонструє, що основи людської творчості та ідентичності закладалися ще десятки тисяч років тому й розвивалися завдяки взаємодії різних людських видів.

Нещодавно археологи виявили докази масштабних торгівельних і культурних зв’язків між корінними народами Океанії 3200 років тому. Знахідки, зокрема прибережні морські мушлі, які транспортувалися на понад 200 кілометрів углиб Нової Гвінеї, та кераміка культури лапіта з південної Нової Гвінеї, що поширилася до північної Австралії, доводять існування розгалуженої морської торгівлі та культурної взаємодії між суспільствами регіону.

Джерело