Найбільша зірка у Всесвіті зазнає змін, і науковці не здатні дати пояснення тим процесам, які з нею відбуваються.
Вона в 1500 разів більша за Сонце.
Одна з найбільших зірок у Всесвіті проявила незвичайну активність. Вчені з різних куточків світу обговорюють, що це може означати, повідомляє Science Alert.
WOH G64 – зірка у Великій Магеллановій хмарі – є одним із найбільших відомих червоних гігантів у Всесвіті. Її радіус у 1500 разів перевищує радіус Сонця. У 2013-14 роках телескопи зафіксували зміни в цій зірці: вона перейшла з класичної стадії червоного надгіганта в більш гарячий, жовтий стан.
Група дослідників під керівництвом Гонсало Муньоса-Санчеса з Національної обсерваторії Афін у Греції дійшла висновку, що зірка еволюціонувала в рідкісну фазу жовтого гіпергіганта, що може свідчити про наближення її остаточної загибелі. Результати їхнього дослідження були представлені у 2024 році. Вчені вважають, що ця зміна стала свідченням різкого переходу від червоного надгіганта до короткоживучої еволюційної стадії, яка може передувати надновій з колапсом ядра.
“Ця різка трансформація може бути пояснена або частковим викидом псевдоатмосфери під час фази загальної оболонки, або поверненням до спокійного стану після тривалого виверження, що тривало понад 30 років”, – зазначили дослідники.
Аналіз вчених показав, що температура зірки зросла, її радіус зменшився до 800 сонячних, а хімічний склад атмосфери змінився. Дослідники також виявили гарячу подвійну зірку-компаньйона, яка взаємодіє з WOH G64.
Проте подальші спостереження вказали на те, що зірка, можливо, не втратила статус надгіганта. Червоні надгіганти є одними з найбільших зірок у Всесвіті за об’ємом, еволюціонуючи з масивних зірок, які зазвичай у 8-30 разів перевищують масу Сонця і перебувають на завершальних стадіях ядерного горіння. У міру того, як запаси пального червоного надгіганта переходять до важчих елементів, він розширюється, збільшуючи свої зовнішні шари до радіусів, що в сотні разів перевищують радіус Сонця.
Такі зірки за своєю природою є нестабільними і можуть зазнавати різких змін, включаючи коливання яскравості або відтінку, в процесі викиду речовини в космос.
WOH G64 розташована на відстані приблизно 160 тисяч світлових років від нас. Вона є дуже великою і перебуває під пильним спостереженням. Однак інтерпретація поведінки таких нестабільних зірок є складним завданням. Зміна яскравості або кольору не завжди свідчить про зміну їхньої ідентичності.
Публікація статті, підготовленої Муньосом-Санчесом і його командою у 2024 році, надала іншим дослідникам можливість провести власні подальші спостереження. У період з листопада 2024 року до грудня 2025 року астрономи Якко ван Лоон з Кілського університету у Великій Британії та Кейічі Онака з Університету Андреса Белло в Чилі проводили спостереження за допомогою Південноафриканського великого телескопа.
Вони опублікували свої результати у січні 2026 року. Під час дослідження вчені виявили оксид титану в атмосфері WOH G64. Проте жовтий гіпергігант занадто гарячий, щоб підтримувати існування оксиду титану.
“Було стверджено, що WOH G64 перетворилася на жовтий гіпергігант, що може свідчити про переднаднову еволюцію після трансформації на червоний надгігант. Однак наші нові спектри, отримані за допомогою SALT, демонструють наявність гарячого компаньйона, а також чіткі смуги молекулярного поглинання від оксиду титану. Це вказує на те, що WOH G64 наразі є червоним надгігантом і, можливо, ніколи ним і не переставала бути”, — зазначає ван Лоон.
Раніше вчені виявили в ранньому Всесвіті чорну діру, яка порушує два правила. Вона перевищує “межу швидкості” зростання чорних дір і генерує екстремальне рентгенівське та радіовипромінювання. Обидві ці особливості, згідно з наявними теоріями, не можуть існувати.