На перший погляд, мийка без води – це несподівана заявка, але таке справді можливо. Існує як мінімум два способи, як помити машину без води.
Для початку нагадаємо, що мити машину поза межами автомийки не дуже добре з кількох причин: це некультурно, це шкідливо для фарби і зрештою, це незаконно. Проте сподіваємось, що запропоновані тут технології класифікуються не стільки як миття, скільки як чищення.
Важливо знати, що мийка автомобіля з малою кількістю води шкідлива для лакофарбового покриття (ЛФП), бо травмує його. Мікрочастинки бруду, які мали б уноситись водою, при сухій мийці затримуються у мочалці і залишають подряпини на ЛФП. Недаремно автомобілі, які постійно миють у гаражних умовах, мають матове, не блискуче покриття, оскільки на фарбі (лаку) в них утворена щільна сітка мікроподряпин. Власне, вирішувати вам.
Метод 1. Автохімія “Суха мийка”
Препарат з такою назвою зустрічається у відділах автохімії, причому у різних варіантах виконання. Іноді це набір з пляшки та кількох серветок, іноді сама лише пляшка з розпилювачем. Найважливіше – це сама пляшка, у ній міститься рідкий шампунь з додаванням воску-осушувача. Віск – такий самий, що під назвою “гарячий віск” можна замовити на автомийці на завершення процесу. І серветки у комплекті теж будуть не прості, а так звані мікрофіброві, вони по особливому вбирають вологу та утримують у собі бруд.
Суха мийка однойменним препаратом здійснюється просто:
Певну частину поверхні авто зрошують розпилювачем і залишають на півхвилини, щоб бруд розкисав, а його частинки обгорталися шампунем;
Мийник серветкою обтирає поверхню. Завдяки мильному розчину частинки бруду не будуть сильно дряпати лак;
Повторюючи зрошення та обтирання по окремих зонах, власник має час від часу перегортати серветку, щоб зібраний у неї бруд не розмазувався по ЛФП;
Врешті решт поверхня не буде ідеально чистою та сухою – на ній залишиться волога і віск. Оцей віск і треба розтерти другою серветкою з комплекту, яка має чекати своєї черги у чистому вигляді;
Власник може відступити на кілька кроків і милуватись зробленою роботою. Якщо шар бруду не був товстим, результат зазвичай виходить гарним.
Метод 2. Мильний розчин
Згаданий вище фабричний препарат “суха мийка” за бажання можна відтворити власними силами. Зовсім не проблема зробити рідкий розчин шампуню, щоб вийшло розприскувати його через розпилювач – наприклад, для стандартної пластикової пляшки (продається в господарчих магазинах).
Перша технологічна операція мийки за цією методикою буде така сама, як і у випадку з фабричним розчином. Розчин шампуню працюватиме так же, як і фірмовий препарат: бруд на кузові розмочиться і оточить мильним розчином кожну частинку бруду. І збирати його з кузова треба буде так само серветкою з мікрофібри. Яку можна знайти або в тому ж господарчому відділі магазину, або на власній кухні.
Відмінності будуть тільки наприкінці мийки, адже імпровізований розчин не залишить на кузові воск-осушувач. Відтак, обтирати вологу з фарби буде складніше. А значить, вам знадобиться більше серветок, на роль яких в цьому випадку, до речі, можуть підійти м’які паперові рушники.
Виходячи з досвіду професіоналів з автомакіяжу, найбільша відмінність сухої мийки від повноцінної мокрої – у розводах на фарбі, які залишаються на машині після повного висихання. Ці сліди води, яка висохла, можна проігнорувати, а можна стерти м’якою – і головне, чистою – серветкою з тієї ж мікрофібри, байки чи навіть замші. І при тому ці серветки можуть бути вологими.
При підготовці статті були використані матеріали Autobild та Autocentre.