Автомобілі на дровах існують – і попри всі нюанси становлять інтерес для автомобілістів. Наскільки ж реально заправляти машину цурками та сосновими шишками в наш час.
Якого б прогресу не досягали виробники модних електромобілів і супермодних водневих машин, широкі кола автомобілістів не менш предметно цікавляться машинами на деревному паливі. На мові інженерів такі силові установки називаються газгенами – газовими генераторами.
Що таке газген
Перш за все слід зрозуміти, що газогенераторний автомобіль на дровах – це аж ніяк не родич паровоза. В такого авто немає парового котла, колосників, золотників та інших компонентів парової машини – тієї яка стала мемом завдяки своїм жалюгідним семи відсоткам ефективності.
Великий успіх конструкторів газгенів у тому, що вони ще сто років тому навчилися “годувати” дровами типові автомобілі із стандартним двигуном внутрішнього згорання. Серійну бензинову машину треба тільки дообладнати певним пристроєм – тим самим газовим генератором.
Тобто будь-який бензиновий автомобіль можна перевести з бензину на дрова – приблизно так само, як половина теперішніх власників бензинових авто перевела їх на скраплений газ, встановивши пропан-бутанове ГБО. Причому “дрова” необов’язково мають бути буквально дровами – ці системи успішно працюють на кам’яному, бурому та деревному вугіллі, на торфі і навіть на шишках хвойних дерев.
Що таке газовий генератор для автомобіля
Головна відмінність газогенераторного авто – в наявності газогенератора. Це доволі громіздка конструкція, яка, використовуючи процес піролізу, в умовах неповного згоряння дров виробляє з них суміш горючих газів. Серед яких основні – СО (той самий чадний газ) і водень H2. І ця нехитра суміш і стає пальним для рідного двигуна автомобіля.
Щоправда, отримані гази мають пройти кілька попередніх процедур, тому крім газогенератора, в машині є ще додаткові пристрої. Зокрема, отриманий з генератор газ треба очистити від смол та сажі – це робиться послідовно у двох фільтрах, грубого та тонкого очищення. А ще вироблений газ дуже гарячий, тож його потрібно охолодити у теплообміннику, схожому та теперішній інтеркулер, відомий за сьогоднішніми турбомоторами. Нарешті, газогенераторне авто має кілька дрібних елементів – вентилятор нагнітання повітря, змішувач, з’єднувальні трубки з клапанами тощо.
Зворотній бік газгена
Що є те є, більшість компонентів газогенераторної паливної установки мають вражаючі габарити, але вони прості конструктивно і тому недорогі. І до того ж доступні для виготовлення у приватному порядку буквально в гаражі.
З іншого боку, в очах сучасного автомобіліста газгени мають цілий комплект недоліків. По-перше, дрова треба готувати – вони мають бути певних розмірів, наприклад серійний генератор автомобіля ЗІС-21 завантажувався дров’яними кубиками калібром 5х6х6 см. Допускалося відхилення розмірів, але не більш як на 20% – інакше цурки в реакторі будуть використовуватися неефективно, а газ міститиме забагато домішок.
Також дрова мають бути сухими: допустима вологість не більше 20 %, а значить, у більшості випадків заготовлені дрова треба попередньо висушити. Щоб генератор не був таким примхливим до вологості, його можна укомплектувати примусове поданням повітря.
Нарешті, паливну камеру, фільтри газу та теплообмінник-охолоджувач треба очищувати від сажі і смол та звільняти від конденсату. Якісь операції проводяться щодня, якісь – раз на кілька днів. Зрозуміло, що при сучасному підході більшість недоліків газогенераторних авто можна було б нівелювати. Проте рідкі нафтові палива в наш час міцно тримають позиції – не здаючи їх ані електриці, ані дровам.
Коротко
Історія європейських країн знає кілька періодів, коли через скрутні економічні обставини основним видом пального для цивільних автомобілів були дрова чи вугілля. Наприклад, під час Другої світової війни громадяни Франції, Німеччини та інших воюючих країн їздили майже виключно на дровах. Тоді випускалися комплекти газових генераторів для вантажних і легкових авто, конструктивно оформлених, зокрема, у стильні кофри чи компактні причепи. Але за найпершої нагоди ті автомобілісти поверталися до звичного бензину – і це багато про що говорить.
При підготовці статті були використані матеріали Autobild та Autocentre.