Магнітне поле Землі змінюється – причини та наслідки

У Південній Атлантиці зростає слабке місце магнітного поля Землі (фото: Getty Images)

Магнітне поле Землі захищає планету і дарує північне сяйво, тому будь-які його зміни серйозні. Зараз у Південній Атлантиці зростає аномалія – найслабша зона поля.

Що відомо про аномалію

Європейське космічне агентство (ESA) протягом 11 років вивчало магнітне поле за допомогою місії Swarm. Частина програми була присвячена спостереженню Південної Атлантичної аномалії – слабкої зони над Південною Америкою, відкритої ще 1958 року, коли супутники вперше почали вимірювати радіацію навколо Землі.

Зараз дані місії показують, що аномалія швидко розширюється, поширюючись через Атлантичний океан у бік Африки. ESA пояснює це незвичайною поведінкою в глибинах Землі, на межі рідкого зовнішнього ядра і твердої мантії.

Ці ділянки, звані “зворотними потоками”, порушують звичний напрямок магнітних ліній, що призводить до ослаблення поля в цій зоні.

“Зазвичай ми очікуємо, що магнітні лінії виходять із ядра в південній півкулі. Але під Південно-Атлантичною аномалією ми бачимо ділянки, де лінії замість того, щоб виходити з ядра, повертаються назад”, – каже професор Чарльз Коулман Фінлі, провідний автор дослідження і фахівець із геомагнетизму з Технічного університету Данії.

Дані Swarm показують, що одна з таких ділянок рухається на захід над Африкою, що й послаблює поле в цьому регіоні.

Крім Південної Атлантики, місія показала ослаблення магнітного поля над Канадою, тоді як над Сибіром воно, навпаки, зміцнюється.

Південно-Атлантична аномалія протягом останніх 11 років поширюється в бік Африки (фото: ESA)

Небезпека для супутників

Для життя на поверхні Землі ослаблення поля майже не відчувається: атмосфера продовжує захищати нас від космічних випромінювань, і за словами NASA, ці зміни перебувають у межах “нормальних коливань”.

Однак на низькій навколоземній орбіті ситуація небезпечніша. ESA попереджає, що супутники, які проходять через зону аномалії, отримують більший радіаційний вплив, що може спричинити збій обладнання або поломку критичних систем, а в окремих випадках – вимкнення.

Finlay зазначає, що космічні агентства враховують Південно-Атлантичну аномалію під час проєктування супутників і космічних апаратів. Таким чином, розширення слабкої зони впливає не тільки на чинні супутники, а й на майбутнє проєктування космічних технологій.

Що буде далі

ESA планує продовжувати збір даних про магнітне поле Землі в осяжному майбутньому.

“Завдяки тривалій роботі Swarm ми можемо побачити повну картину динаміки Землі. Ми сподіваємося продовжити спостереження після 2030 року, коли сонячний мінімум дасть змогу отримати безпрецедентні відомості про нашу планету”, – каже менеджер місії ESA Анна Стремме.