Вони більші за планети, але менші за зірки. Астрономи, які використовують телескоп «Джеймс Вебб», зазирнули за межі Чумацького Шляху та виявили щось незвичне у поведінці «зірок-немовлят», які знаходяться по сусідству. Ймовірно, їм уперше вдалося виявити свідчення існування коричневих карликів за межами нашої галактики, повідомляє Live Science. У ході дослідження вчені розглядали скупчення NGC 602, яке знаходиться в Малій Магеллановій хмарі – галактиці-супутниці Чумацького Шляху. І виявили, мабуть, перше свідчення існування коричневих карликів поза межами нашої галактики. Коричневі карлики або «зірки, що не вдалися», – це незвичайні об’єкти. Вони більші за найбільші планети, але недостатньо масивні, щоб підтримувати ядерний синтез, який міг би перетворити їх на зірки. «Коричневі карлики, схоже, формуються так само, як і зірки, просто вони не захоплюють достатньо маси, щоб стати повноцінною зіркою. Наші результати добре узгоджуються з цією теорією», – заявив провідний автор дослідження Пітер Зейдлер, науковий співробітник Європейського космічного агентства (ESA). NGC 602 – це зореутворююче скупчення віком близько трьох мільйонів років на околиці Малої Магелланова хмари. Попередні спостереження NGC 602, проведені за допомогою телескопа “Хаббл”, показали, що скупчення містить популяцію молодих зірок із малою масою. Тепер спостереження «Джеймса Вебба» дозволили визначити, яку масу вони набрали за час свого існування. Результати показують, що маси 64 зоряних об’єктів складають 50-84 мас Юпітера. Маса коричневих карликів, як правило, складає 13-75 мас Юпітера. «Невдалі зірки», ймовірно, утворюються так само, як світила, подібні до Сонця: шляхом колапсу масивних хмар газу та пилу. Але для того, щоб хмара, що колапсує, стала зіркою, вона повинна продовжувати накопичувати масу, поки не досягне внутрішньої температури і тиску, достатньо високих для запуску термоядерного синтезу водню у своєму ядрі — об’єднання атомів водню в гелій і виділення енергії у вигляді світла і тепла в цьому процесі. І коричневі карлики ніколи не набирають достатньо маси підтримки ядерного синтезу. І така «особливість» може бути звичайною справою у Всесвіті. Тільки в Чумацькому шляху вчені вже виявили близько трьох тисяч коричневих карликів. Але, за підрахунками, у нашій галактиці їх може бути до 100 мільярдів, що потенційно робить їх такими ж поширеними, як зірки. Подальші спостереження за такими об’єктами допоможуть зрозуміти, чому так багато зірок «не спалахує». Крім того, вони можуть розповісти про особливості формування Всесвіту. NGC 602 – це молоде скупчення, з низьким вмістом елементів важче водню і гелію, тому його склад, як вважають, дуже схожий на склад стародавнього Всесвіту, до того, як пізніші покоління зірок усіяли космос безліччю елементів, які ми бачимо біля Землі. Раніше вчені виявили гігантську структуру в космосі, яка кидає виклик існуючим уявленням про те, як розвивався наш Всесвіт. Дослідники виявили майже ідеальне кільце галактик діаметром 1,3 мільярда світлових років, яке знаходиться на відстані 6,9 мільярда світлових років від нас. Джерело